Клініко-рентгенологічні критерії визначення типів фемороацетабулярного імпінджмент-синдрому. Діагностика методів інструментального обстеження хворих на фемороацетабулярний імпінджмент-синдром. Способи покращення кваліфікованої медичної допомоги хворих.
Аннотация к работе
Фемороацетабулярний імпінджмент-синдром: чинники виникнення, принципи діагностики та лікування (огляд літературних джерел)Мета даного огляду - провести аналіз зарубіжних та вітчизняних літературних джерел з метою визначення методів діагностики та лікування хворих на фемороацетабулярний імпінджмент-синдром. Burnett (2006) показали, що більш ніж у 33% хворих відзначається неправильна або несвоєчасна діагностика цього синдрому [30], що обу-REVIEW ARTICLESМОВЛЮЄ прогресування патологічних змін у суглобі і погіршення якості життя таких пацієнтів [19, 22]. На підставі клініки і променевої картини виділяють три механізми імпінджмент-синдрому: саіті - механізм ("стегновий тип"), pincer - механізм ("ацетабулярный тип"), більшість пацієнтів (більше 90%) має поєднання цих двох типів ("змішаний тип"), тому в практичній діяльності при виявленні одного типу слід звернути увагу на можливу наявність ознак другого [4, 6, 27, 29, 30, 34]. Шийка стегнової кістки в місці переходу в головку має більш або менш виражений наплив, який при звичайному обсязі згинання в суглобі стикається з краєм кульшової западини, чого в нормі бути не повинно (наприклад, при сидінні в кріслі або виконанні фізичних вправ). Патогномонічним для наявності ретроверзії проксимального відділу стегнової кістки є симптом Дреманна: можливість здійснити згинання в кульшовому суглобі тільки в положенні зовнішньої ротації стегна.