Італійський фашизм як перший досвід влади "партії нового типу". Післявоєнна криза. Бойові групи Фаши ді комбаттіменто як нова політична сила у 1919 році. Соціальна база фашистів. Досвід створення тоталітарного суспільства некомуністичного типу в Італії.
Аннотация к работе
ФАШИЗМ В ІТАЛІЇ фашизм тоталітарний суспільство партіяСпочатку революційна Франція, головним представником якої в Італії був "генерал Буонапарте ", направо і наліво зчиняє в Італії дочірні республіки з довжелезного "античними "назвами (Цизальпінська, Партенопейская і т.д.), потім той же генерал, що підвищив себе в чині до імператора Наполеона на місці тих же республік створює королівства, а після поразки його Австрія надовго захоплює майже всю Північну Італію (Ломбардію і Венецію), інші ж області Апеннін залишаються роздробленими і фактично залежними від тих же Австрії та Франції. Замітимо, що країни, де друга фаза модернізації почалася порівняно пізно, ближче до кінця XIX століття, і створення індустріального суспільства мало вибуховий характер, зближуючись за часом з електричною революцією, природно, будучи позбавлені механізмів захисту від небезпек массовізаціі, в набагато більшому ступені їй схильні. Стійка індивідуалістична традиція, в якій людина цінний сам по собі, а не як член колективу - громади (для появи такої традиції з моменту виникнення індустріального суспільства повинно було пройти якийсь час, в країнах з пізньої індустріалізацією - Росія, Німеччина і Італія - ці традиції виникнути не встигли). По-третє, аристократи-латифундисти, які займали найважливіше місце в економіці, які були традиційними патронами навколишніх селян, яким до недавнього часу належала в італійських державах політична монополія і які багато в чому зберігали старі звязки і старе вплив, продовжували залишатися в Італії однією з провідних суспільних сил. Тому на Паризькій мирній конференції, хоча італійський премєр-міністр Орландо і входив до "великої четвірки "(разом з Клемансо, Ллойд - Джорджем і Вільсоном), Антанта і не думала виконувати своїх обіцянок (крім передачі Італії залишилися безгоспними після розпаду Австро-Угорщини Південного Тіроля - Трентіно і Істрії з Трієстом).Такий підсумок мирної конференції був сприйнятий в Італії як "дипломатичне Капоретто".