Досягнення фармацевтичної хімії. Фармацевтичний аналіз, його критерії, способи і методи. Норми якості лікарської сировини. Фармакопея, як особливий стандарт фахової діяльності. Етапи розвитку фармації. Фармакопейні видання Росії. Державні Фармакопеї СРСР.
Аннотация к работе
Фармакопея (з др. грецького ???????? - ліки , отрута і др. грецького ???? - роблю, виготовляю) - збірка офіційних документів (звід стандартів і положень), що встановлюють норми якості лікарської сировини - медичних субстанцій, допоміжних речовин, діагностичних та лікарських засобів та виготовлених з них препаратів. Наявністю (чи відсутністю) фармакопей-регуляторів аптекарської діяльності та фармацевтичної справи, здавна визначався рівень національної медичної/фармацевтичної науки та практики, а звідси - й імідж держави. Існуючі достовірні згадки про аптекарів (Клеменс, Василь Русин, Олександр, Ольбрахт, Павло, Варфоломей, пізніше - Ян Алємбек, Ярош Ведельський, Ян Кучковський, Андрій Марцишевський, Лоренцовичі, аптекар і хірург Яким) та аптеки (А) Львова (1392,1400, 1445, 1490 рр. і далі), Камянця-Подільського (1539, 1602 рр.), вказують на доволі розвинену аптечну справу в Галичині й Поділлі в XIV-XVI ст. Свідченням цьому може бути й те, що укладачем однієї із перших європейських фармакопей був польський лікар й аптекар Ян Бретшнейдер (Плакотомус, 1514-1577 рр.), який у 1560 р. видав в Антверпені одну із перших фармакопей «Pharmacopoea in compendium redacta per Johannen Placotomum». Отже, наприкінці XVII ст. на східнословянських землях не лише були відомі фармакопейні видання, але й існувала потреба в сучасній науковій та нормативній інформації медико-фармацевтичного характеру.Стрімкий розвиток аптечної справи, як і медицини, освіти та науки загалом, на території Російської імперії, зокрема й в українських землях (доба Івана Мазепи), був зумовлений реформами Петра І та «відкриттям» для Російської держави Європи.Особливе місце в цьому займають фармакопейні видання - носії достовірної інформації про обіг ліків на певних територіях в окремих історичних періодах. Дослідження створення та застосування фармакопей на теренах України засвідчує, що вітчизняна наука і практика зробила вагомий внесок у розвиток фармації, однак, історія вітчизняного лікознавства залишається однією з багатьох білих плям історії медицини. Історичний шлях до національної Державної Фармакопеї України був складним, тривалим і окреслює етапи інтеграції в європейський фармацевтичний простір, а перша українська фармакопея, як і фармакопеї країн пострадянського простору, є не лише спадкоємцями фармації, а й фармакопеями держав Східної Європи періоду XVIII-ХХ ст. Фармакопея перевидається в середньому кожні 5 років.