Протизапальна активність зразків мазі "Тремулін", механізми їх протизапальної дії на моделях карагенінового, формалінового набряків. Склад ліпофільного комплексу з кори осики, вплив мазі на синтез нуклеїнових кислот при загоюванні асептичних різаних ран.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук Фармакологічне вивчення нової мазі ліпофільного комплексу з кори осики Робота виконана на кафедрі біології, фізіології та анатомії людини Національного фармацевтичного університету МОЗ України, м. ВОЛКОВОЙ ВАЛЕРІЙ АРКАДІЙОВИЧ, Національний фармацевтичний університет МОЗ України, професор кафедри патофізіології, м.Для місцевого лікування гнійних ран у І фазі ранового процесу використовують вітчизняні мазі «Левомеколь», «Нітацид», «Офлокаїн», які крім антимікробної дії забезпечують високу та тривалу дегідратуючу дію в осередку запалення (І.М. При переході з І на ІІ фазу ранового процесу використовують мазі з більш низькою осмотичною активністю та репаративною дією з метою очищення рани без ушкодження новоутвореної грануляційної тканини - мазь «Стрептонітол» (І.М. Місцеву терапію ран у ІІ та ІІІ фазах ранового процесу проводять препаратами, які здатні активізувати обмінні процеси в рані та прискорювати регенерацію (Л.А. Для активної епітелізації та рубцювання часто використовують мазі на ліпофільних основах, які захищають рану від механічної травми, надмірної дегідратації, вторинної інфекції, створюють оптимальні умови для реорганізації рубця. Правдивцева, 2001) стали підставою для виділення нової субстанції - ліпофільного комплексу з кори осики з метою створення нового ранозагоювального засобу - мазі «Тремулін».Для досліджень використовували 1, 2, 5 та 10% мазі з загальною робочою назвою «Тремулін». Стефанов, 2001), антиексудативну дію зразків мазі «Тремулін» вивчали на моделях асептичного запалення кінцівок у щурів, викликаних карагеніном (1% розчин), формаліном (2% розчин), зимозаном (2% розчин). Антимікробну активність зразків мазі «Тремулін» вивчали методом дифузії в агар (метод «колодязів») відповідно до діючих нормативних документів (Державна фармакопея, 2001). На моделі «оцтовокислих корчів» досліджували механізми периферичної анальгетичної дії мазей «Тремулін». Вивчення можливого токсичного впливу мазі «Тремулін-В2» на функціональний стан печінки у щурів при тривалому її нашкірному застосуванні здійснювали з використанням набору функціональних тестів, а саме: стан білоксинтетичної функції печінки оцінювали за рівнем загального білка у сироватці крові за допомогою біуретової реакції, показники гемокоагуляції (час згортання крові) - за методом Альтгаузена, вміст фібриногену - методом Рутберга, протромбіновий час - за загальноприйнятими методиками (В.С.У дисертаційній роботі наведено експериментальне обгрунтування створення, подальшого доклінічного та клінічного вивчення, а також впровадження у медичну практику нової вітчизняної мазі на основі ліпофільного комплексу з кори осики «Тремулін-В2» в якості протизапального та репаративного засобу, призначеного для лікування гнійних, опікових, різаних ран та запальних захворювань шкіри наприкінці І та у ІІ фазах ранового процесу. Мазь «Тремулін-В2» виявила найбільш виражену антиексудативну активність - 67% в умовах карагенінового набряку, яка реалізується шляхом впливу на процеси ексудації опосередковані простагландинами, та антипроліферативну активність - сприяла зниженню маси грануляційно-фіброзної тканини в 1,4 рази по відношенню до контрольної патології. В умовах in vitro встановлено широкий спектр антимікробної активності зразків мазі «Тремулін» на основі хлороформної та хладонової витяжок. Мазь «Тремулін-В2» проявила анальгетичну активність - 36,8%, яка перевищувала активність препарату порівняння природного походження мазі «Вундехіл» - 30,5%, поступаючись референс-препарату синтетичного походження гелю диклофенака натрія 1% - 42,9%.