Аналіз процесів перекисного окиснення ліпідів і структурно-динамічного стану мембран ендоплазматичного ретикулуму клітин печінки. Інтенсивність процесів ліпопереокиснення (препарат амізон) і активності маркерних ферментів гепатоцитолізу в сироватці крові.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИРоботу виконано у відділі біохімічної фармакології Інституту фармакології та токсикології АМН України. Науковий керівник: член-кореспондент АМН України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Губський Юрій Іванович, Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу біохімічної фармакології Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, Коваленко Валентина Миколаївна, Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу загальної токсикологии доктор біологічних наук, Леоненко Ольга Броніславівна, Інститут медицини праці АМН України, провідний науковий співробітник лабораторії медико-біологічних критеріїв професійних впливів Захист дисертації відбудеться "16" лютого 2005р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м.Київ, вул.Відповідно до сучасних уявлень, в основі розвитку значної кількості патологічних станів, що спричинені інтоксикацією хлоралканами, іонами важких металів, фосфорорганічними сполуками, лежать спільні молекулярно-клітинні механізми, яки повязані з пошкодженням біологічних мембран та ядерного генетичного апарату клітин внаслідок активації реакцій вільно-радикального перекисного окиснення ліпідів та інших біомолекул (Ю.І. З огляду на важливість у патогенезі ушкодження мембранних структур гепатоцитів активації реакцій ліпопероксидації біомолекул, нами було висловлено припущення про наявність у похідних піридинкарбонових кислот антирадикальних та антиокислювальних властивостей, що було б корисним для розробки на основі цих сполук нових лікарських препаратів антиоксидантної та гепатопротекторної дії. Вивчити на різних експериментальних моделях in vitro: а) антирадикальні й антиоксидантні властивості ряду похідних піридинкарбонових кислот (сполук ПВ-2 - ПВ-7 та препарату Амізон); Дослідити в експериментах in vivo: а) вплив сполуки ПВ-4 та препарату Амізон на інтенсивність процесів ліпопереокиснення в мембранах ЕР клітин печінки щурів за умов інтоксикації ТХМ; Показано, що застосування похідних піридинкарбонових кислот - сполуки ПВ-4 та препарату Амізон - в умовах інтоксикації експериментальних тварин ТХМ призводить до зниження інтенсивності процесів ліпопереокиснення в мембранах ЕР клітин печінки та сироватці крові щурів.У роботі досліджувалися нові ФАС похідні піридинкарбонових кислот і препарат Амізон, що були синтезовані у відділі синтезу фізіологічно активних речовин Інституту фармакології та токсикології АМН України (табл.1). Доза сполуки ПВ-4 складала 51,5 мг/кг маси тіла, Амізону - 8,6 мг/кг, АСК - 9 мг/кг маси тіла, тобто сполуки вводили у дозах, які дорівнюють 1/10 ЛД50. Стан білкових структур мембран ЕР клітин печінки щурів вивчали методом флуоресцентного зондування флуорескаміном (ФК) (Ю.А.Владимиров, Г.Е.Добрецов, 1980). Гепатопротекторну дію сполуки ПВ-4 та препарату Амізон за умов отруєння щурів ТХМ оцінювали також за активностями аланінамінотрансферази (АЛАТ), аспартатамінотрансферази (АСАТ) та лужної фосфатази (ЛФ) в сироватці крові, використовуючи тест-набори “Філісіт-Діагностика” (Україна). Вплив похідних піридинкарбонових кислот на стан процесів ПОЛ у мембранах ЕР клітин печінки щурів за умов отруєння ТХМ вивчали методом Fe 2-індукованої БХЛ.Серед семи похідних піридинкарбонових кислот в тесті зі стабільним радикалом дифенілпікрилгідразилом антирадикальну активність виявляють сполуки ПВ-2, ПВ-3, ПВ-4, ПВ-7 і препарат Амізон (p<0,05). За даними інгібіювання процесів переокиснення ліпопротеїнів яєчного жовтка, що були контрольовані за методом Fe 2-індукованої біохемілюмінесценції, найвищу антиокислювальну активність, яка знаходиться на рівні емоксипіну (34 %), виявили сполуки ПВ-2 (33%), ПВ-4 (34 %) та препарат Амізон (30%), p<0,05. Через 24 год після одноразового внутрішньоочеревинного введення білим щурам тетрахлорметану (ЛД50) в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів відбувається активація процесів ПОЛ та накопичення перекисних продуктів, про що свідчить вірогідне збільшення інтенсивності швидкого спалаху Fe 2-індукованої біохемілюмінесценції (на 48%) та площі світлосуми (на 25%). Введення отруєним тваринам (через 0.5 та 3 год після отруєння) сполуки ПВ-4 (1/10 ЛД50) або препарату Амізон (1/10 ЛД50) призводить до зниження кількості гідроперекисів та інтенсивності реакцій ліпопереокиснення у мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів на 10 - 22% (p<0,05) у порівнянні з отруєнням. У мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів за умов гострого отруєння тетрахлорметаном (ЛД50, 24 год) спостерігається вірогідне зниження інтенсивності власної білкової флуоресценції на 21% і концентрації ?-аміногруп залишків лізину на 13%, тобто відбувається модифікація властивостей поверхні мембран, а саме, виникає негативний заряд, про що свідчить зниження інтенсивності флуоресценції зонда АНС (Fанс) на 33% (p<0,05).