Особливості стану клітинного та гуморального імунітету у хворих з різними клінічними та морфологічними формами хронічного гломерулонефриту. Визначення кореляції показників імунограми та факторів міжклітинної кооперації з клінічним перебігом захворювання.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Національний медичний університет імені О.О.Захист відбудеться "03 листопада 2011 р. о 16.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.02 в Національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. У хворих на ХГН, НС виявлено високі рівні в периферичній крові про-(ФНП-?, ?-ІФ), протизапальних (ІЛ-4,-10) цитокінів, факторів росту (ТФР-?, СЕФР) як факторів його імунопатогенезу, їх значення в розвитку як проліферативних, так і непроліферативних форм. У больных на ХГН, НС выявлены высокие уровни в периферической крови про-(ФНО-?, ?-ИФ), противовоспалительных (ИЛ-4,-10) цитокинов, факторов роста (ТФР-?, СЭФР) как участников иммунопатогенеза хронического гломерулонефрита с нефротическим синдромом, их значение в развитии как пролиферативных, так и непролиферативных форм. Но обнаружены некоторые особенности для каждой из форм: так, в случаях резистентности к терапии при ФСГС выявляется низкий уровень противоспалительного ИЛ-4, который не изменяется в динамике, а с торпидным течением МГН ассоциируется достоверное снижение в процессе терапии ТФР-?.Згідно даним МОЗ України за 2009 р., поширеність хронічного гломерулонефриту (ХГН) в Україні серед хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) складає 72 на 100 тис. населення (майже 33 тис. хворих) і зайняла друге місце після хронічного пієлонефриту. За останні роки досить суттєво змінились погляди на лікування ХГН, оскільки досить часто (у 30-60% хворих з вперше виявленим нефротичним синдромом (НС) обумовленим хронічним гломерулонефритом) констатується резистентність до застосування імунотропних засобів, перебіг захворювання характеризується прискореним розвитком склеротичних процесів [Бакалюк О., 2000; Levey Протягом останнього десятиріччя проводяться дослідження щодо оптимізації лікування хворих на ХГН з застосуванням глюкокортикоїдів, цитостатиків та їх комбінованого поєднання, аналізується клінічна ефективність без урахування прогностично значимих імунних факторів міжклітинної взаємодії [Deegens J.K. et al., 2008; Pesavento T.E. et al., 2004]. Незважаючи на високу ефективність глюкокортикоїдної терапії при НС, має місце проблема стероїдозалежності (рецидиви НС виникають при зниженні дози глюкокортикоїдів або впродовж 2 тижнів після їх відміни) та стероїдорезистентності (ефект від лікування глюкокортикоїдами відсутній впродовж 6 тижнів, або зникнення чутливості до даної групи препаратів при рецидиві НС). Звязок роботи з науковими планами і програмами - робота виконана в ДУ "Інститут нефрології АМН України" в рамках тем за планами МОЗ і АМН України: "Вивчити роль факторів міжклітинної взаємодії в прогресуванні хронічного гломерулонефриту та діабетичної нефропатії" (№ держреєстрації 0107U000278), "Визначити морфо-фенотипічні характеристики хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом та їх асоціації з варіантами змін цитокінової ланки імунітету" (№ держреєстрації 0110U002016).Всім хворим з НС та морфологічно встановленим типом гломерулонефриту була призначена імунотропна терапія згідно Протоколів лікування хворих на ХГН з НС. За наслідками лікування пацієнтів розподілено на групи: 1 група з повною або частковою клініко-лабораторною ремісією (П/ЧКЛР - 52 хворих) - зникнення набряків, зниження рівня протеїнурії <3,5 г/добу, нормалізація або незначні зміни протеїнограми; 2 група з відсутністю ефекту та прогресуванням ГН, тобто, торпідним перебігом (ТП - 43 хворих) - рівень протеїнурії ? 3,5 г/добу, гіпопротеїнемія, зниження функції нирок. Дослідження стандартних показників імунітету проводили у 135, а CD54 , CD 95 клітин - у 70 хворих на ХГН в порівнянні, відповідно, з 63 та 25 здоровими донорами - проаналізовано 2329 і 140 показників до лікування; у 63 здорових донорів - 1071 та 50 показників. Досліджено у 95 хворих до та після терапії рівень 7 цитокінів, а тому аналізувались 1330 показників в порівнянні з 140 показниками рівнів цитокінів в сироватці крові 20 здорових донорів. Аналіз цитокіновоі ланки імунітету до лікування після підрозділу цих хворих на групи, що досягли після проведення терапії П/ЧКЛР (1 група) або мали ТП хвороби (2 група), показав, що пацієнти в кожній групі окремо мали показники, що відрізнялись від норми так само, як і загальна група всіх хворих на ХГН, НС (за винятком ІЛ-1); хворі 2 групи до лікування характеризувались більш високим рівнем ІЛ-10 в крові (табл.