Фізико-хімічні та агрохімічні властивості чорнозему типового Правобережного Лісостепу за мінімізації обробітку ґрунту і біологізації землеробства - Автореферат
Вплив інтенсивного використання земельного покриву на властивості ґрунту. Заходи підвищення урожайності сільськогосподарських культур й біологізації землеробства. Вимоги до ґрунтозахисних технологій. Дослідження агрохімічних властивостей чорнозему.
Аннотация к работе
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ТА АГРОХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ ЗА МІНІМІЗАЦІЇ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ І БІОЛОГІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВАІнтенсивне використання ґрунтового покриву, особливо чорноземів, супроводжується зниженням запасів гумусу, погіршенням водно-фізичних, фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунту, що негативно позначається на продуктивності сільськогосподарських культур. Заміна мінеральних добрив на органічні і застосування обробітку ґрунту без обертання скиби дозволять посилити гумусоутворення, знизити мінералізацію органічних речовин і відновити саморегуляцію ґрунтових процесів, що сприяє відтворенню потенційної родючості ґрунту. Вивчення впливу технологій з різними системами обробітку ґрунту та внесенні різних видів і норм органічних добрив на фізико-хімічні і агрохімічні властивості чорнозему типового дозволяє встановити їх ефективність у відновленні родючості ґрунту та оцінити здатність забезпечувати високі і стабільні врожаї сільськогосподарських культур. Науково-дослідну роботу за темою дисертаційної роботи було проведено відповідно до науково-технічної програми Національного університету біоресурсів і природокористування України: «Розробити теоретичні і технологічні основи ґрунтозахисних технологій стосовно ґрунтово-ландшафтних умов Правобережного Лісостепу України» (державний реєстраційний номер - 0101U003217). Мета досліджень полягала у встановленні впливу мінімізації обробітку ґрунту і елементів біологізації землеробства на фізико-хімічні та агрохімічні властивості чорнозему типового Правобережного Лісостепу і обґрунтуванні застосування ґрунтозахисних технологій, що дозволяють відновити родючість ґрунту та підвищити урожайність сільськогосподарських культур.В огляді літературних джерел подається аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів щодо вирішення проблеми відтворення родючості ґрунтів, особливо чорноземів. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є мінімізація обробітку ґрунту і біологізація землеробства, що здійснюється за використання ґрунтозахисних технологій. На основі аналізу та узагальнення наукової літератури, було встановлено недостатнє висвітлення впливу ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, що базуються на мінімізації обробітку і біологізації землеробства на фізико-хімічні та агрохімічні властивості чорнозему, і це спонукало до проведення досліджень за темою дисертації. Систематичне використання ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, з мінімізацією обробітку ґрунту і елементами біологізації, приводить до значних змін властивостей ґрунту. Показники фізико-хімічних властивостей ґрунту За систематичного застосування ґрунтозахисних технологій активно проходять окисно-відновні реакції, які повязані з процесами трансформації органічних решток, утворенням органомінеральних сполук і їх комплексів.За безполицевих обробітків та внесення органічних і мінеральних добрив порівняно з оранкою вміст гумусу підвищився на 0,07-0,15%, а його запаси в обробленому шарі збільшили на 2,7-3,4 т/га. Мінімізація обробітку ґрунту сприяла підвищенню показників реакції ґрунтового розчину, а внесення різних видів добрив - особливо соломи і мінеральних добрив, до часткового зниження значень РН водного і сольового. Впродовж вегетації показники РН були вищими і їх динаміка більшою за безполицевих обробітків, особливо мілкого плоскорізного, де приріст порівняно з оранкою становив 0,20-0,35 одиниць. Відмічалось зниження її величини за безполицевих обробітків порівняно з оранкою як у варіанті без добрив, так і на удобрених фонах. Найбільший приріст порівняно з оранкою відмічався у верхньому шарі 0-15 см. у варіантах з використанням гною або соломи та сидератів і становив 3,0-3,4 мекв /100 г.