Огляд фізико-географічних закономірностей формування топонімікону Волинської області, виділення природно-топонімічних районів і встановлення зв’язку географічних назв із різноманітними соціально-історичними, етнічними, географічними й іншими явищами.
Аннотация к работе
Національна академія наук УкраїниЗ дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту географії НАН України за адресою: 01034, м. У географічних назвах відбито реалії минулих епох, що дозволяє використовувати їх у якості “документів” під час географічних, історичних, лінгвістичних та інших досліджень. У той же час формування географічних назв відбувається під дією реально існуючих чинників, вивчення яких дозволяє зясувати важливі закономірності та реґіональні особливості виникнення найменувань. Значною мірою актуальність теми дослідження визначається сучасними процесами національного та культурного відродження України, підвищенням інтересу молоді до історичної минувшини свого краю, важливістю збереження й вивчення памяток матеріальної та духовної культури народу. Використання топоніміки в науковій роботі географічного факультету ВДУ є новим напрямком досліджень, який виявляється в залученні студентів до збору місцевих географічних назв та народної географічної термінології, створенні топонімічних каталогів, матеріали, які використовуються в науковій та краєзнавчій роботі викладачів та студентів факультету.Дослідження топонімічного ландшафту не виключає вивчення окремо взятої назви, але вимагає врахування тих звязків, у яких перебуває кожна назва як складовий елемент природно-топонімічного комплексу. С.Д.Бабишин зазначав, що часто учні, які закінчили школу, знають, що Памір - “Дах світу”, Америка - названа за іменем італійського мореплавця Амеріґо Веспучі, але коли запитати їх чому вершину Карпат названо Говерлою, як розшифрувати такі назви, як Україна, Галичина, Полісся, як пояснити походження назви обласного центру, вони виявляють цілковиту неспроможність. Другим важливим джерелом багатого топонімічного матеріалу Волині є фонди Полісько-Волинського народознавчого центру, особливо якщо врахувати, що оформлення топонімічних карток у каталогах здійснено із застосуванням транскрипції, яка відбиває місцеве фонетичне звучання назви та її наголос. Архаїчність цих топонімів дозволяє виділити давній, дословянський шар назв, який з часом доповнився багатою словянською апелятивною лексикою. Про те, що назви наичі виникали не стільки в районах давнього словянського заселення, скільки в районах суцільного землеробського освоєння, говорить і той факт, що в лісостепових районах Волині топоніми з формантомичі зявлялись і в пізніші часи для позначення власності світських та духовних станів: Дідичі (дідич - поміщик, великий землевласник); Бискупичі (“бискуп” - римсько-католицький єпископ); Поповичі, Черничі та ін.Розроблена методика дослідження географічних назв, яка дозволяє зясувати умови формування топонімічних систем Волинської області та особливості відображення в назвах географічного середовища. За семантикою топонімічних основ назв Волинської області виділено такі групи: 1) назви, що повязані з природними умовами місцевості; 2) похідні від соціально-економічних факторів (розташування кустарних підприємств, транспортних шляхів, типів поселень та ін.); 3) топоніми відантропонімного походження (повязані з іменами, прізвищами та прізвиськами людей); 4) етнотопоніми; 5) найменування релігійно-культового значення; 6) етимологічно неясні назви. Назви, що походять від народних географічних термінів відображають колишні природні та соціально-економічні умови проживання людей. Наприклад, про існування в минулому заболочених територій свідчать назви, в основі яких лежать народні терміни: мох, гале, кал, кутіль, бар, плесо, багно, плав, вікно, око, мерва, лють, руда, білиця, топіль, купини та ін. Зокрема, топонімія заболочених теренів Поліської низовини, де в силу природних умов був неможливим розвиток землеробства, майже на 80% складається з найменувань, які не повязані з іменами та прізвищами людей.