Виховний вплив на дітей молодшого шкільного віку. Наукові засади національного виховання в українській родині. Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів молодшого шкільного віку. Педагогічна просвіта батьків на засадах національного виховання.
Аннотация к работе
Миколаївський національний університет імені В. О. Факультет фізичної культури та спорту На тему: "Фізично-оздоровча і спортивно масова робота у професійно-технічних навчальних закладах"Саме національна складова виховної системи відкрила нові шляхи корекції і оновлення навчально-виховного процесу завдяки використанню кращих здобутків національних культур українців і представників інших народів, що живуть в Україні. На місце застарілих заполітизованих засобів у навчально-виховний процес повертається апробований практикою сотень поколінь національний педагогічний досвід - педагогічні цілі, ідеї, засоби, а з ними і притаманні нашому народові ідеали, моральні норми і цінності. Такі події відбуваються також внаслідок гострої потреби у оновленні змісту освіти, впровадження проукраїнських настроїв через нестабільну політичну ситуацію в Україні. Пізнання етнічної історії України, рідного краю, свого родоводу, досягнень народу у виробничій і духовній сферах розширює світоглядні межі і виховує в учнів початкової школи глибокі патріотичні почуття, національну гідність Ознайомлення з культурно-історичною спадщиною свого та інших народів світу формує в них уявлення про етнічну специфіку і самоцінність традиційної культури свого народу, а також гуманітарну спільність народів світу. Саме традиційно-побутовий пласт національної культури, в якому зосереджені вироблений упродовж багатьох століть досвід господарської діяльності народу, способи взаємодії з природним середовищем, його світоглядні уявлення і кращі здобутки народної творчості, моральні норми, форми громадського і сімейного життя, разом з українською мовою становить підґрунтя формування національної самосвідомості учнів початкової школи, на ньому формується здатність нової генерації до відтворення і продовження національної спадщини.Після утвердження патріархату створилась моногогамна сімя, а разом з нею і так звані «будинки молоді», куди батьки віддавали дітей на виховання". Цікавим є і той факт, що, найбагатших родинах (у період феодальної роздробленості Київської Русі) матері не годували своїх дітей молоком, а віддавали їх найманим мамкам. В українських родинах існували традиції обрання майбутнього чоловіка чи жінки: у шлюб вступали рівні за походженням люди, здебільшого однієї національності. Поняття "родина" трактується як "природний осередок найглибших людських почуттів: тут народжується і поглиблюється любов до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури". Про батьківство і материнство поширено багато народних висловів: "Мати однією рукою бє, а другою гладить", "Умієш дітей родить - умій же їх і вчить", "Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі", "Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів", "Учи сина, як годуєш, бо тоді вже не навчиш, як тебе годуватиме".Школа має продовжувати родинно-сімейне виховання, працювати в тісному контакті з батьками налагоджувати взаємозвязок між школою і родиною, бо це - основа, передумова підвищення активності навчання та виховання" [5, с. Родина, рід, родовід, народ - поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природну послідовність основних етанів формування людини як особистості: від роду до народу до нації - такий природний шлях розвитку кожної дитини, формування її національної свідомості, й громадянської зрілості. Основними факторами, котрі зумовлюють наявність відмінностей між сімєю та іншими соціальними інститутами, є наявність у родини особливих функціональних обовязків. Національний підтекст виховного впливу варто розуміти як формування національної свідомості дітей із підкріпленням традиційними українськими звичаями, логічним поділом сімейних обовязків, акцентування уваги дітей на наявності та особливостях відзначення традиційних сімейних та державних свят. Про нащадків говорили: "Діти - найбільша радість у світі", "Діти як рожеві квіти", "Хата з дітьми - базар, а без дітей - пустка".У законах «Про вищу освіту», «Про освіту», «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті » (2002) зазначається, що виховання в сімї є першоосновою розвитку дитини як особистості, яке потребує відповідального ставлення батьків до виховання власних дітей. Основи взаємодії педагогів з батьками сформульовані видатним вітчизняним вченим Василем Сухомлинським: «Якомога менше викликів до школи батьків для моральних нотацій дітям, для лякання дітей батьківською «сильною рукою», для попередження про небезпеку, «якщо й далі так буде продовжуватись», - і якомога більше такого спілкування дітей з батьками, що приносить радість матерям і батькам. Усе, що в дитини в голові, душі, у зошиті, щоденнику, - усе це ми повинні розглядати з погляду взаємин дітей і батьків, і зовсім неприпустимо, щоб дитина приносила матері та батьку одні засмучення - це виродливе виховання».
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Особливості розвитку сучасної української сімї
1.1 Історичні аспекти виховного впливу на дітей молодшого шкільного віку
1.2 Науково-теоретичні засади національного виховання в українській родині
Розділ 2. Форми і методи роботи вчителя з батьками учнів молодшого шкільного віку
2.1 Педагогічна просвіта батьків на засадах національного виховання
2.2 Шляхи здійснення виховного впливу на молодших школярів із залученням батьків