Вивчення питань, які виникають під час розгляду доцільності лікарської спеціальності "Фізична та реабілітаційна медицина" в Україні. Наведено проблеми, з якими стикається становлення нової для нашої країни медичної спеціальності, досвід західних країн.
Аннотация к работе
ФІЗИЧНА ТА РЕАБІЛІТАЦІЙНА МЕДИЦИНА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ Харківська медична академія післядипломної освіти, Олександрівська клінічна лікарня, м.Наведено сучасні положення щодо функціональних обовязків лікаря з фізичної та реабілітаційної медицини, а також подано розяснення понять «лікування» та «реабілітація». У медицині до осіб із фізичними обмеженнями термін «реабілітація» почали вживати з 1918 р., коли в Нью-Йорку організували Інститут Червоного Хреста для інвалідів. Доведеним та чітко обґрунтованим є досвід високоефективної роботи спеціалістів ФРМ у складі міждисциплінарних робочих команд/бригад із досягнення поставлених цілей зі здобуття високих результатів відновлення, до речі, саме лікар із ФРМ очолює цю команду на різних етапах реабілітаційного процесу [12]. Не слід плутати поняття «лікування» та «реабілітація», оскільки реабілітація розглядається як складова частина лікувального процесу і відрізняється ранньою та особливою спрямованістю лікувальних заходів, які забезпечують поліпшення функцій систем організму й найповніше відновлення працездатності хворого чи постраждалого. Термін «реабілітація» доречний у тих випадках, коли обєктом впливу є тяжко хворі особи й інваліди, а досягнутий ефект передбачає відновлення (повне чи часткове, з використанням сил та засобів медичної реабілітації прямо чи опосередковано) всіх трьох компонентів реабілітації (медичного, професійного та соціального), для чого потрібні зусилля спеціалістів різного профілю, які формують міждисциплінарну бригаду.