Фактори ризику та патогінез пневмоконіозу у шахтарів. Планування тренувального процесу адаптивної фізкультури. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в системі комплексної реабілітації хворих пневмоконіозом.
Аннотация к работе
Однієї із пріоритетних завдань відновної медицини є пошук і розробка нових ефективних технологій, що коригують, лікування й профілактики розповсюджених захворювань, спрямованих на відновлення й підвищення функціональних резервів організму й вироблення резистентності до впливу несприятливих факторів, що провокують загострення й прогресування захворювань, шляхом застосування переважно не медикаментозних методів [2,16]. У цьому плані значний інтерес представляє проблема лікування пневмоконіозу із застосуванням не медикаментозних методів у комплексній реабілітації захворювання. В XXI столітті спостерігається стійкий ріст поширеності пневмоконіозу і прогнозується подальше збільшення захворюваності, смертності й соціального тягаря з високими економічними витратами на медичне забезпечення хворих [42,46,47]. В останні роки досягнуть істотний прогрес у розумінні патогенезу пневмоконіозу, що дозволило виробити погоджену концепцію лікування, у якій основний упор зроблений на базисну медикаментозну терапію [17,18]. Проаналізувати наукову, медичну, методичну літературу для клініко-фізіологічного обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації в системі комплексної реабілітації хворих пневмоконіозом.Крім характеру і кількості вдихається пилу, на виникнення і розвиток захворювання впливають також попереднє стан органів дихання, імунологічний статус, алергічна реакція та цим пояснюються відмінності в стані здоровя працівників, що перебувають протягом однакового часу в східних професійних умовах [56]. При швидко прогресуючій формі пневмоконіозу I стадія захворювання може бути виявлена ??через 3-5 років після початку роботи в контакті з пилом або при прогресуванні пневмоконітичного процесу, тобто перехід I стадії пневмоконіозу у II стадію спостерігається через 2-3 роки. Є хронічне захворювання, тяжкість і тими розвитку якого можуть бути різними і знаходяться в прямій залежності як від агресивності вдихається пилу (концентрація пилу, кількість вільної двоокису кремнію в ній, дисперсність і т. д.), так і від тривалості впливу пилового фактора та індивідуальних особливостей організму [49, 56]. Ці пневмоконіози не прогресують, якщо виключена дія пилу даних металів; можлива і регресія процесу за рахунок самоочищення легенів від рептгеноконтрастной пилу. Хворі з III стадією непридатні ні до якої праці (інвалідність II і I групи).Основи профілактики пневмоконіозів складають технічно і санітарно-гігієнічних заходи по боротьбі з виробничою пилом.Робота виконувалася за допомогою й участю лікарів 2 терапевтичні відділення (завідувачка А.Ф.Такташева), 4 терапевтичні відділення (завідувачка Б.Б.Мазур), відділення функціональної діагностики (завідувачка И.В.Цвирко), відділення фізіотерапії (завідувачка к.мед.н. У дослідження не включалися пацієнти, що мали гострі захворювання й загострення, декомпенсацію хронічних захворювань на момент дослідження. Пацієнтам 1-ої групи запропонована нами програма фізичної реабілітації в сполученні зі стандартною терапією проводився протягом 6 місяців: 30 днів пацієнти перебували на стаціонаром лікуванні й 5 місяців - на амбулатрном; після виписки хворі 4 рази на тиждень приходили в КЛПУ «ОКЛПЗ» для виконання реабілітаційної програми під контролем реабілітолога. Хворі були чітко й у доступній формі проінструктовані реабілітологом, лікарем, середнім медперсоналом або методистом ЛФК. Обовязковою умовою роботи фахівця з реабілітації були створення мотивації у хворих і забезпечення їм психологічної підтримки, допомога краще усвідомити свої фізичні можливості й зміст контролю задишки.У пацієнтів із пневмоконіозом дихальна гімнастика застосовується з метою полегшити симптоми й зменшити прояв несприятливих фізіологічних ефектів: 1) збільшення сили й витривалості дихальної мускулатури, 2) оптимізації структури торакоабдомінального руху й зниження динамічної гіперінфляції грудної клітки й поліпшення газообміну[19]. Для досягнення найкращих результатів фізичне навантаження повинна складатися із трьох компонентів: розминка й розтяжка, динамічне навантаження (ходьба), тренування з опором (гантелі, еспандери) [19,23]. Пацієнт може продовжувати навантаження доти, поки він може вимовити без істотних утруднень повне речення з 5-6 слів, наприклад, "Все добре, я можу продовжувати навантаження". У середньо тяжких пацієнтів тривалість навантаження відразу може становити 20 хвилин, а її інтенсивність коректується таким чином, щоб пацієнт зміг витримати 20 хвилин тренування, тобто на початку вона може становити й менш 60% від досягнутої максимальної ЧСС або менш 50% від максимального рівня навантаження. Швидкісну силу розвивають вправи з обтяженнями, що становлять 25-50 % від ваги, що застосувалися у вправах на розвиток сили, але виконуються з повторенням 20-30 разів за певний проміжок часу до появи стомлення.У хворих пневмоконіозом, що займалися по запропонованому нами комплексу ЛФК, був відзначений сприятливий нормотонічний тип реакції серцево-судинної системи. На тлі курсовій програми фізичної реабілітації
План
3.1 План фізичної реабілітації хворих пневмоконіозом