Проблема реабілітації хворих із хронічною недостатністю мозкового кровообігу, що призводить до зниження біоелектричної активності мозку і фізичної працездатності. Проведення реабілітаційних заходів, спрямованих на попередження прогресування захворювання.
Аннотация к работе
Національний університет фізичного виховання і спорту УкраїниВстановлено, що у 78,3 % хворих з хронічною дисциркуляторною енцефалопатією спостерігається підвищення тонусу церебральних артерій, зменшення їхньої еластичності та кровонаповнення, а також зниження біоелектричної активності мозку і фізичної працездатності. Підтверджено та доповнено дані про необхідність проведення ранніх реабілітаційних заходів, спрямованих на попередження прогресування захворювання та усунення вказаних порушень. Вперше встановлено, що найкращий реабілітаційний ефект досягається при диференційованому комплексному застосуванні кінезі-, фізіо-, праце-і психотерапії. Установлено, что у 78,3 % больных с хронической дисциркуляторной энцефалопатией происходит повышение тонуса церебральных сосудов, снижение их эластичности и кровоснабжения, а также уменьшение биоэлектрической активности мозга и физической работоспособности в сравнении с показателями практически здоровых людей соответствующего возраста. Улучшение церебральной гемодинамики и трофики мозга сопровождалось повышением его биоэлектрической активности, что проявилось приближением к норме основных альфа-и бета-ритмов ЭЭГ.Як відомо, цереброваскулярна патологія належить до розладів, що супроводжуються ішемією мозку внаслідок порушення кровообігу в судинах, які забезпечують доставку кисню й поживних речовин до головного мозку. Залежно від характеру й ступеня виразності церебральної патології розвиваються: хронічна недостатність мозкового кровообігу (дисциркуляторна судинна енцефалопатія) - дифузійне ураження речовини мозку в результаті тривалої ішемії, або гострий розлад церебральної геодинаміки (мікро-або макроінсульт). Сморжевського (2008), у хворих із цереброваскулярною патологією нерідко розвивається кардіо-церебральний синдром, тобто одночасне порушення коронарного й мозкового кровообігу, що вимагає поєднаних реабілітаційних заходів. У спеціальній науково-методичній літературі, як правило, основна увага приділяється впливу фізичних вправ і фізіотерапевтичних процедур на функціональний стан центральної нервової системи й рухового апарату хворих з гострим порушенням мозкового кровообігу (А.Н. Необхідно приєднатися до думки тих дослідників, які вважають, що немає підстав очікувати вирішення проблеми цереброваскулярної патології при концентрації зусиль на вивченні й лікуванні вже розвиненого інфаркту мозку або періоду його відновлення.У результаті аналізу літератури встановлено, що основна увага в реабілітації хворих із цереброваскулярною патологією приділена засобам і методам відновного лікування осіб з гострим порушенням мозкового кровообігу (інсульт, міні-інсульт) і недостатньо висвітлені питання фізичної реабілітації при дисциркуляторній енцефалопатії (хронічному порушенні церебральної гемодинаміки). На другому етапі (2007-2008) були проведені основні дослідження й отримані матеріали, що дозволили вивчити функціональний стан хворих, ступінь порушення церебральної гемодинаміки й розробити комплексну програму фізичної реабілітації. Тестування з використанням велоергометричного стрес-тесту виявило у 78,3% хворих основної й контрольної груп, що страждають на дисциркуляторну енцефалопатію, зниження фізичної працездатності й межі толерантності до фізичного навантаження від 51,9Вт (S=6,28 Вт) (у здорових) до 29,3 Вт (S=5,29 Вт) у хворих, (р<0,05). Підґрунтям для розробки комплексної програми фізичної реабілітації осіб з дисциркуляторною енцефалопатією стали результати аналізу науково-методичної літератури, анкетування з вивченням клінічного стану хворих, інструментальні дослідження церебральної гемодинаміки й біоелектричної активності кори головного мозку, тестування фізичної працездатності. При побудові програми фізичної реабілітації враховували такі фактори: вік, стать, клінічний перебіг основного захворювання, що супроводжується патологією; ступінь поразки мозкових судин, їх клінічний та психологічний прояв, термін реабілітації (у середньому 28-30 днів після надходження хворого до стаціонару), принципи дозування фізичних навантажень, індивідуальні особливості хворого, принцип психолого-педагогічного впливу фізичних вправ, реакцію організму на фізичне навантаження, послідовність і раціональне поєднання засобів і методів фізичної реабілітації.Аналіз літератури з проблеми реабілітації хворих із цереброваскулярною патологією дозволив зробити висновок, що більшість реабілітаційних програм розроблено для осіб з гострим порушенням мозкового кровообігу, які спрямовані, в основному, на корекцію рухових порушень і не приділено належної уваги фізичній реабілітації хворих із хронічною недостатністю мозкового кровообігу.