Науково-методичне обґрунтування та розробка комплексної програми фізичної реабілітації дітей молодшого шкільного віку з важким ступенем розумової відсталості. Особливості психомоторного розвитку, навичок самообслуговування, комунікативних умінь дітей.
Аннотация к работе
Фізичного виховання і спорту України АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спортуНауковий керівник кандидат медичних наук, доцент ГРИГУС Ігор Михайлович, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Демянчука, доцент кафедри фізичної реабілітації кандидат медичних наук, доцент БАННІКОВА Римма Олексіївна, Національний університет фізичного виховання і спорту України, доцент кафедри фізичної реабілітації Захист відбудеться 21 грудня 2007 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.829.01 у Національному університеті фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул.За даними Міністерства охорони здоровя в Україні проживають понад 300 тисяч осіб з вадами розумового розвитку, з них 15 тисяч „не охоплені” жодними соціальними програмами; на 1000 дітей припадає 10 випадків вад розумового розвитку. У звязку з цим створення умов для забезпечення рухової активності, фізичної реабілітації дітей з вадами розумового розвитку і їхніх родин є одним з актуальних завдань нашого суспільства, про що говориться у затвердженій Указом Президента України Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004-2016 рр.). Аналіз науково-методичної літератури з проблеми організації корекційних занять і фізичної реабілітації дітей з вадами розумового розвитку показав, що нині розглянуто специфічні особливості процесу фізичного виховання дітей з вадами розумового розвитку (Т.Ю.Круцевич, Р.В.Чудна, 2003), апробовано методику адаптивної фізичної культури для дітей даної нозології (С.П.Євсєєв, 2002-2005); визначено причини порушень міжособистісних стосунків у сімях, що виховують дітей з відхиленнями розумового розвитку (В.В.Ткачева, 2004); установлено позитивну динаміку корекції психічних порушень у дітей з вадами розумового розвитку під час використання корекційно-педагогічних заходів у сімях та спеціальних закладах (Д.М.Ісаєв, 2003; І.І.Мамайчук, 2006); доведено доцільність соціалізації та інтеграції дітей, підлітків і молоді з вадами розумового розвитку в суспільство (Л.М.Шипіцина, 2005; Г.Ф.Нестерова, С.М.Безух, А.М.Волкова, 2006); розроблено програму навчання невербальним навичкам комунікації дітей з вадами розумового розвитку (М.Пишчек, 2006); виявлено позитивний вплив рухливих ігор на психічний стан дітей (Т.П.Вісковатова, 2006) і необхідність комплексної реабілітації (Р.О.Баннікова, 2006). Водночас у спеціальній літературі практично не приділяється увага фізичному вихованню дітей з важким ступенем розумової відсталості, дотепер залишаються фрагментарно висвітленими багато питань стимуляції моторного розвитку таких дітей. Роль автора полягає в оцінці психомоторного розвитку дітей з вадами розумового розвитку, розробці та впровадженні комплексної програми фізичної реабілітації дітей 7-10 років з важким ступенем розумової відсталості.У першому розділі “Сучасні уявлення про соціальну і фізичну реабілітацію дітей з вадами розумового розвитку” проаналізовано вітчизняний та світовий досвід виховання, освіти, соціальної та фізичної реабілітації дітей з вадами розумового розвитку (М.Wolery, 1994; S.W.Blackstone, M.H.Berg, 2003; Д.М.Ісаєв, 2003; О.А.Дмитрієв, 2004; Л.М.Шипіцина, 2005; М.Пишчек, 2006). Питання інтеграції людей із вадами розумового розвитку набуває великого значення, у багатьох розвинутих країнах діти з важким ступенем розумової відсталості інтегровані у загальноосвітнє середовище, особливе місце відведене формуванню у них соціальних форм поведінки і подальшого працевлаштування. Серед наукових досліджень вітчизняних авторів немає теоретичних і практичних рекомендацій, підтверджених дослідженнями, про роботу з дітьми із помірним і важким ступенем розумової відсталості, не виявлено робіт, присвячених проблемі розробки програм занять з фізичного розвитку дітей з важким ступенем розумової відсталості та форм спільної роботи з батьками. Вправу „повзання по гімнастичній лаві” 10,42% дітей виконали самостійно, 25% дітей не змогли її виконати, а 64,58% дітей необхідна була фізична допомога, при цьому у них спостерігалася неузгодженість рухів. У четвертому розділі „Комплексна програма фізичної реабілітації дітей з важким ступенем розумової відсталості” викладено теоретичне обґрунтування комплексної програми фізичної реабілітації дітей молодшого шкільного віку з важким ступенем розумової відсталості.Узагальнення, оцінка та аналіз спеціальної літератури й досвіду провідних фахівців дозволяє зробити висновок про те, що нині установлено специфічні особливості організації процесу фізичного виховання дітей з вадами розумового розвитку, сформульовано теоретичні положення для усунення у них рухових порушень.