Етіологія, патогенез, класифікація, клінічні форми уражень центральної нервової системи (на прикладі ДЦП). Оцінка ефективності занять з ЛФК, сеансів з масажу, фізіотерапії за методиками фізичної реабілітації дітей, хворих на церебральний параліч.
Аннотация к работе
За даними МОЗ України, ДЦП в 2001 році склали 2,64 на 1000 у дітей віком до 14 років, що складає 0,16 % серед усіх зареєстрованих захворювань. Дитячий церебральний параліч (ДЦП) є складним захворюванням центральної нервової системи, що приводить не тільки до порушень рухів, але й викликає затримку чи патологію розумового розвитку, недостатності мовлення, порушення слуху і зору тощо. Актуальність цієї проблеми визначається збільшенням росту захворюваності і соціальною значимістю захворювання для кожної людини. В Україні налічується близько 20 тисяч дітей, що мають діагноз «дитячий церебральний параліч», котрий обєднує малюків із не прогресуючими порушеннями рухів. Рання діагностика та розпочате етапне лікування цих хворих у поєднанні з доглядом та навчанням, при роботі багатьох лікарів, реабілітологів, педагогів, логопедів приводять до високої ефективності лікування, зниження численності інвалідів та привчання хворих до суспільно корисної роботи.Структурно-функціональні зміни у мозку у 80% випадків виникають в процесі внутрішньоутробного розвитку плоду, у 20% - акушерський травматизм, затяжні пологи з обвиттям пуповини навколо шийї плоду, що призводить до ушкодження нервових клітин головного мозку через нестачу кисню. Факторами, що ушкоджують мозок внутрішньоутробно, є інфекції (грип, краснуха, токсоплазмоз), соматичні й ендогенні захворювання матері (уроджені вади серця, хронічне захворювання легенів, цукровий діабет, гіпо-i гіпертиреоз тощо), імунологічна несумісність крові матері й плоду (за резус-фактором), професійні шкідливості, психічне перевантаження, вживання алкоголю, наркотичних засобів, тютюнопаління, у віці до року - в результаті інфекційних хвороб, що ускладнюються енцефалітом, а також після тяжких вдарів голови. Зміни в нервовій системі повязані з гіпоксією та метаболічними розладами, що чинять прямий й опосередкований (через продукти порушеного метаболізму) вплив на розвиток функцій мозку [3, 4]. Процеси старіння, слабкість кровообігу, недостатнє харчування, забруднене повітря та вода, токсичні хімікати, лікарські засоби, тютюн, алкоголь - все це негативно впливає на здатність організму забезпечувати головний мозок необхідними речовинами [1]. Деякі види патологічних рефлексів при дитячих церебральних паралічах: 1-відсутність захисного рефлексу (повороту голови убік); 2-пригнічення рефлексу опори (відсутнє рефлекторне випрямлення ніг); 3-5-лабіринт ний тонічний рефлекс (3-напруження мязів-розгиначів шиї, тулубу й кінцівок, 4-напруження мязів-згиначів тулубу й кінцівок, відсутній фізіологічний лордоз, 5-при підніманні за ноги з положення на спині з являються напруження розгиначів шиї й спини, розгинання руки, до якої звернене обличчя, і згинання іншої руки); 6-негативний симптом Ландау (дитина, підтримувана в положенні на животі, не піднімає голови, не розгинає тулуба); 7-спастична диплегія (синдром Літла - порушення опорної функції ніг); 8-подвійна геміплегія; 9-атонічно-астатична форма (дитина стоїть з широко розведеними ногами, балансуючи за допомогою рук для втримання рівноваги).Комплексне лікування включає лікування положенням, ортопедичні заходи, лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію, заняття з логопедом, медикаментозну терапію для стимуляції діяльності мозку й поліпшення його метаболізму. Якщо умовно уявити собі розвиток рухової активності дитини у вигляді будівництва багатоповерхового будинку, то дитина самостійно, або за допомогою педагога повинна поступово підніматися з одного поверху на інший, після завершення «будівництва» попереднього. Причому починати свій рух угору вона повинна саме з того рівня, на якому зупинився її розвиток, не зважаючи на її вік: стояти у вертикальному положенні, ходити з підтримкою, ходити самостійно; У звязку з цим обовязково в процесі фізичного виховання планують вирішення наступних спеціальних комплексних задач: розвиток мови через рухи: обєднання звуків з рухами; наслідування звуків; звукове забарвлення рухів; ігри зі звуковим вираженням; ритмізація рухової діяльності; дихання, як складова звукоутворення; дрібна моторика та ін..; В результаті впливу фізичних вправ і масажу дитина починає правильно відчувати пози й рухи, що є потужним стимулом до розвитку й удосконалювання її рухових функцій і навичок [6].Тому для зниження збудливості рухових клітин спинного мозку і дії на трофічні процеси перш за все проводиться масаж паравертебральних спинномозкових сегментів: в області S5-S1, L5-L1, D12-D10 - для дії на нижні кінцівки і D4-D1, С7-С3 - для дії на верхні кінцівки. До того ж, масаж підвищує працездатність та витривалість мязів, покращує функцію звязувального апарату, посилює кровообіг й лімфоток. Для зміцнення, поліпшення кровопостачання і живлення ослаблених мязів виконують масаж спини, грудної клітки і живота, впливаючи поверхневими, ніжними, в повільному темпі прийомами погладжування, розтирання, розминки, а також проводячи стабільне і лабільне струшування мязів. Залежно від форми захворювання обирається найбільш ефективний вид масажу - наприклад,
План
Зміст
Вступ
ГЛАВА І ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ДІТЕЙ ІЗ ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ (огляд літературних джерел)
Розділ 1. Етіологія, патогенез. Класифікація. Клінічні форми уражень центральної нервової системи
Розділ 2. Заходи фізичної реабілітації при захворюванні на дитячий церебральний параліч
2.1 Лікувальна гімнастика
2.2 Лікувальний масаж
2.3 Засоби фізіотерапії
2.4 Кліматотерапія
ГЛАВА ІІ ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
Розділ 1. Клінічна характеристика дослідних хворих