Фізичні та технологічні основи підвищення видобутку нафти з використанням іонізуючих опромінень і водонабрякаючих полімерів в умовах неоднорідності пластів - Автореферат

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НАФТИ І ГАЗУ Робота виконана в Івано-Франківському державному технічному університеті нафти і газу. Захист дисертації відбудеться 26 листопада 1999 р. о 10.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 20.052.02 у Івано-Франківському державному технічному університеті нафти і газу за адресою : Україна, 284019, м.Івано-Франківськ, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науково-технічній бібліотеці Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу.Все це висуває як необхідну і актуальну задачу поглибленого вивчення режимів розробки в умовах часткового підтримання пластового тиску, а також узагальнення досвіду розробки і управління процесом заводнення пластів при змішаному режимі розробки. Реалізація мети та вирішення поставлених завдань досліджень здійснено на основі аналізу і узагальнення теорії і практики впровадження технологій підвищення нафтовилучення, теоретичних, експериментальних та промислових досліджень фізико-хімічних явищ, які супроводжують процеси дії на пласт і привибійну зону свердловини. розроблено технології, що спрямовані на регулювання процесу заводнення в умовах неоднорідності пластів, збільшення продуктивності і зменшення обводненості продукції свердловин, забезпечення проведення безпечного підземного і капітального ремонту свердловин із застосуванням рідин, тимчасово блокуючих продуктивний розріз нафтових і газових свердловин, пригнічення діяльності бактерій при використанні вод з поверхневих джерел у системах заводнення, підвищення ефективності заводнення з використанням ПАР, збільшення приймальності водонагнітальних свердловин, ефективної розробки тріщинних і тріщинно-порових нафтонасичених пластів, ізоляції водоприпливу в нафтові та газові свердловини, підвищення продуктивності нафтових свердловин з використанням полімеркислотних систем, ізоляції водопритоку з встановленням водонепроникного нерухомого ізоляційного екрану, а також технологічні рідини для гідравлічного розриву пласта, буріння свердловин і тимчасової ізоляції пласта. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на всесоюзній нараді “Современные методы увеличения нефтеотдачи пластов” (Бугульма, 1989), на міжнародному симпозіумі “По проблемам разработки месторождений с трудноизвлекаемыми запасами нефти и газа, бурения и эксплуатации скважин” (Яремча, 1993), на науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу інституту нафти і газу (Івано-Франківськ, 1994), на науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу університету (Івано-Франківськ, 1995), на науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу університету (Івано-Франківськ, 1996), на науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу університету (Івано-Франківськ, 1997), на 2-й Міжнародній науково-практичній конференції “Управління енерговикористанням” (Львів, 1997), на науково-практичній конференції “Стан і перспективи розвитку розвідувального та експлуатаційного буріння й закінчення свердловин в Україні” (Харків, 1998), на 5-й Міжнародній конференції “Нафта-Газ України-98” (Полтава, 1998). Теоретичні посилання використовування іонізуючих випромінювань в процесах вилучення нафти ставлять завдання досліджень їх дії на породу, вуглеводні, які насичують пористий простір, на процес витіснення вуглеводнів водою і на характер руху через пористий простір пластових рідин.Після дослідження основних властивостей полімера, отриманого шляхом радіаційного опромінення, і завершення оцінки технологічної можливості його використання в процесах нафтовидобутку, виникло природньо питання про виробництво даного полімерного матеріалу в великих обємах. Розроблена технологія дозволяє отримувати 500 - 600 кг полімеру ПОЛІКАР за 8 годин роботи. При всій привабливості ідеї радіаційного отримання зшитого водонабрякаючого полімеру на основі гелеподібного ПАА, все ж таки висока вартість виготовлення полімеру, складність технології, висока вартість обладнання, яке при цьому використовується, спонукало розпочати пошук альтернативної технології, яка б дозволила отримувати полімер з подібними властивостями при суттєвому скороченні витрат на його виробництво. Хімічне зшивання гелеподібного полімеру ПАА здійснюється тільки в рідкому стані, причому зшивач перед взаємодією з полімером переводять з твердого порошкоподібного стану в стан однорідного водного розчину на межі розчинності зшивача у воді. Після взаємодії із зшивачем отримується полімер матово-білого кольору, який має більш високу вязкість, ніж попередній гелеподібний ПАА, не розчиняється у воді, а набрякає в ній, при інтенсивному перемішуванні утворює високовязкі водні полімерні дисперсії.