Особливості фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на зрушення дихального гомеостазису у кваліфікованих спортсменів з різною спрямованістю процесу довгострокової адаптації. Мобілізація аеробних і анаеробних механізмів енергозабезпечення.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКОРобота виконана у Державному науково-дослідному інституті фізичної культури і спорту, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України. Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор МІЩЕНКО Віктор Сергійович, кафедра теорії спорту, Гданська академія фізичного виховання (Польша) Богомольця НАН України, провідний науковий співробітник відділу головного мозку доктор біологічних наук, доцент Захист відбудеться “25 ”лютого 2002 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.38 при Київському національному університеті ім.Будь-яка форма адаптаційного реагування організму забезпечується комплексом різних за інтенсивністю і тривалістю фізіологічних реакцій, що можуть комбінуватися у різноманітних сполученнях і надавати індивідуальні риси адаптаційній відповіді організму (Н.Н. У реальних умовах життєдіяльності людини і, зокрема, при такій своєрідній дослідницькій моделі максимальної реалізації функціональних можливостей систем організму, якою є сучасний спорт вищих досягнень, індивідуальні особливості фізіологічної реактивності організму проявляються не тільки в мірі реакції на вплив фізичних навантажень, але й у різній швидкості змін реактивності під впливом повторюваних фізичних навантажень у процесі тренування. Є підстави вважати, що зміни фізіологічної реактивності при її комплексній характеристиці з урахуванням як вегетативних реакцій, так і властивостей нейродинаміки, можуть відображати потенціал та індивідуальний характер реалізації енергетичних можливостей організму за умов напружених фізичних навантажень і тісно пов‘язані з впливом спортивного тренування (K.Wasserman,1978; Ф.Осьмин,1991; K.Roecker,1994; М.М.Булатова, 1999). Визначити особливості реалізації енергетичних можливостей кваліфікованих спортсменів при напружених фізичних навантаженнях, які пов‘язані з індивідуальними особливостями чутливості, стійкості реакцій КРС на адекватні гуморальні стимули і кінетикою її реакції на фізичні навантаження. Дослідити особливості прояву енергетичних можливостей організму і кінетичних характеристик реакції КРС за умов фізичних навантажень аеробного та анаеробного характеру у осіб з різним рівнем фізіологічної реактивності на зрушення дихального гомеостазису.З наведених даних у табл.1 видно, що кваліфіковані спортсмени з I типом реагування характеризувалися відносно високим рівнем чутливості і загальної реактивності вентиляторної (згідно величин DVE/DPACO2, VE50) і циркуляторної (DHR/DPACO2, HR50) реакції. Більший рівень аеробних можливостей організму і загальної фізичної працездатності (згідно Wkp, WАП) відзначався у спортсменів зі зниженим рівнем фізіологічної реактивності (III група), а менший - у спортсменів з високим рівнем фізіологічної реактивності (I група). Так, у групі спортсменів з середнім рівнем фізіологічної реактивності (II група), які спеціалізувалися на середніх змагальних дистанціях (800 м), виявлено позитивний взаємозвязок HLA у крові з потужністю навантажень максимальної інтенсивності анаеробного характеру енергозабезпечення (Wmax15c r=0.81, Wmax60c r=0.89, р<0.05), а у спортсменів з високим рівнем чутливості КРС на СО2-Н -стимул (I група, біг на 100 м) - негативний взаємозвязок (Wmax15c r=-0.68; Wmax60c r= =-0.76; р<0.05). При виконанні максимальних 15-секундних навантажень анаеробного креатинфосфатного характеру у спортсменів зі зниженим рівнем фізіологічної реактивності (III група, біг на 5000 м) вищий рівень Wmax15c поєднувався з вищим по групі вмістом лактату у крові (Wmax15c r=0.59, p<0.05), а за умов 60-секундних навантажень анаеробного гліколітичного характеру навпаки, збільшення величини Wmax60c супроводжувалося меншим прирістом HLA (r=-0.79, p<0.05) та вищим рівнем споживання О2. У осіб з високим рівнем чутливості КРС на СО2-Н -стимул, навпаки, за умов фізичного навантаження низької і середньої аеробної потужності відзначався відносно вищий рівень реакції КРС (показники змінювалися в межах 103.49-126.76%), а за умов навантаження максимальної аеробної потужності знижений рівень фізичної працездатності поєднувався зі зниженим рівнем відповідної реакції КРС (VE 83.29±5.09%, VO2 79.13±5.73%).Аналіз фізіологічних факторів, які забезпечують досягнення високої працездатності, продуктивності кардіореспіраторної системи (КРС), реалізації аеробних і анаеробних можливостей у процесі типових для спортивного тренування спеціальних спрямованих впливів на організм показав, що існуючі уявлення і практика фізіологічного моніторингу не достатньо враховує індивідуальні особливості адаптації до тренувальних навантажень. Аналіз відмінностей окремих спортсменів, які довгостроково тренуються у визначеному виді фізичного навантаження, створюють передумови для поглиблення розуміння ролі характеру оптимізації реактивності КРС для досягнення таких спеціалізованих її властивостей, що створюють основу для адекватної мобілізації аеробного і анаеробного енергетичного потенціалу спорстменів.