Фізіологічна активність пептидного комплексу печінки - Автореферат

Українська академія аграрних наук 03.00.13 - фізіологія людини і тварин автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукРобота виконана у Центральній науково-дослідній лабораторії Української медичної стоматологічної академії. Науковий керівник: - кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Кайдашев Ігор Петрович, завідувач Центральної науково-дослідної лабораторії Української медичної стоматологічної академії. Офіційні опоненти: - доктор біологічних наук, професор Лященко Петро Сергійович, Науково-дослідний інститут фізіології Київського національного університету ім. кандидат біологічних наук Лазарева Зарина Олександрівна, старший викладач кафедри хімії Полтавського кооперативного інституту. Захист відбудеться “17”березня 2000 року о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.351.01 при Інституті свинарства УААН, за адресою 36006 м.Вибір теми наших досліджень був обумовлений тим, що однією з недостатньо вивчених галузей фізіології обміну речовин є зясування механізмів регуляції і координації життєдіяльності організму, зокрема, нас зацікавило питання про можливий вплив компонентів пептидергічної регуляції на функціональний стан печінки при використанні природного пептидного комплексу з цього органу. Існують відомості про те, що окремі пептидні речовини, печінкового походження, здатні впливати на деякі метаболічні процеси в цьому органі та системні реакції з боку крові, однак комплексна фізіологічна активність пептидів печінки, спрямована на регуляцію основних метаболічних процесів органу, не досліджувалась. Особливість даного напрямку досліджень полягає в зясуванні можливих механізмів пептидергічної системи регуляції, які обумовлюють корекцію і відновлення нормального функціонування печінки та відтворення її фізіологічного стану після функціональних навантажень. Метою дослідження було вивчення регуляторного впливу пептидного комплексу, одержаного з печінки в умовах дії його на інтактних тварин та при моделюванні порушень основних біохімічних процесів, які забезпечують фізіологічні функції цього органу. Вперше вивчено комплексний регуляторний вплив ПКП, який виявлявся модуляцією параметрів вуглеводного, ліпідного, білкового обмінів, перекисного окислення, антиоксидантного статусу в печінці і крові, функції детоксикації, що забезпечував нормальне функціонування печінки та відтворення її фізіологічного стану після функціональних навантажень.Для досягнення мети та вирішення завдань дослідження нами був розроблений метод одержання природного поліпептидного комплексу печінки, який включав у себе обробку екстракту галогенвмісною кислотою з обовязковою присутністю катіонів двовалентних металів, екстракції і осадження. Глюкоза Глікоген Молочна кислота Піровиноградна кислота Гемоглобін Білірубін Загальні ліпіди Ліпопротеїди низької та дуже низької густини Тригліцериди Вільні жирні кислоти Фосфоліпіди Холестерин Електрофорез білків ТБК-реагуючі продукти Супероксиддисмутаза (СОД) РНК, ДНК Цитохромоксидаза Ксантиноксидаза Каталаза Гідроксилазна активність цитохрому Р450 Загальний білок Лужна фосфатаза Сечовина АЛАТ, АСАТ Токоферол, оксітокофе-рол, вітамін А, b-каротин, токоферілхінон Жирні кислоти, дієнові, трієнові, оксідієнові, тетраєнові конюгати GSH GSH-трансфераза GSH-пероксидаза АТФ Аскорбінова кислота сироватка крові печінка печінка печінка кров сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка крові печінка печінка печінка печінка печінка печінка печінка сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка крові сироватка і печінка сироватка і печінка печінка печінка печінка печінка печінка V.Chromy, J.Voznichek, (1981) Асатіані В.С., (1956) Хмелевський Ю.В., (1985) Хмелевский Ю.В., (1985) Покровський А.А., (1969) Йендрашик Л., Клегчерн Р., (1982) Меньшиков В.В., (1987) Меньшиков В.В., (1973) J.Fletcher, (1968) Прохоров М.Ю., Тиунов М.П., (1977) D. Введення інтактним щурам, золотистим хомякам та морським свинкам одноразово ПКП не змінювало концентрації глюкози в крові; глікогену, піровиноградної та молочної кислот в печінці. При тривалому введенні ПКП, використовуючи непараметричні методи статистичної оцінки, було виявлено вірогідне зменшення на 10% концентрації глікогену в печінці; збільшення на 15% концентрації глюкози в сироватці крові; спостерігалося підвищення вмісту піровиноградної та молочної кислот в печінці. Введення перорально галактози вже через дві години підвищувало концентрацію глюкози в сироватці крові як наслідок перетворення галактози в печінці, однак, метаболіти галактози не використовувалися для синтезу глікогену, а одразу вступали на шлях гліколізу, що підтверджувалося підвищенням концентрації піровиноградної кислоти в печінці і незмінністю вмісту глікогену.Природний пептидний комплекс печінки, отриманий за розробленою методикою, в умовах норми, при фізіологічних навантаженнях і функціональній інтоксикації здатний регулювати функціональний стан печінки.