Вивчення наслідків систематичних циклічних навантажень на організм: підвищення проводимості серця й активізація в ньому відновних процесів, посилення парасимпатичних впливів вегетативної нервової системи на периферичні відділи системи кровообігу.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОРГАНІЗМУ ХЛОПЧИКІВ 10-16 РОКІВ ДО СИСТЕМАТИЧНИХ ЦИКЛІЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬОфіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор, Буков Юрій Олександрович, завідувач кафедри фізичної реабілітації Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. доктор біологічних наук, професор Лизогуб Володимир Сергійович, професор кафедри анатомії та фізіології людини і тварин Черкаського національного університету імені Б. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. Доведено, що в процесі систематичних занять фізичними вправами циклічного характеру у дітей цього віку спостерігається підвищення проводимості серця й активізація в ньому відновних процесів, посилення парасимпатичних впливів вегетативної нервової системи на периферичні відділи системи кровообігу, зниження ступеня функціональної напруги регуляторних механізмів, перехід на більш економічний еукінетичний тип регуляції серцевої діяльності і більш ефективний ємкісний тип кровообігу, підвищення загальної кисневої ємності крові. Результати проведеного дослідження дозволили також констатувати, що систематичні фізичні навантаження циклічного характеру приводять до вираженої зміни вікової динаміки функціонального стану й адаптивних можливостей серцево-судинної системи хлопчиків у віковому діапазоні від 10 до 16 років. Показано, что в процессе систематических занятий физическими упражнениями у детей данного возраста наблюдается повышение проводимости сердца и активизация в нем восстановительных процессов, усиление парасимпатических влияний вегетативной нервной системы на периферические отделы системы кровообращения, снижение степени функционального напряжения регуляторных механизмов, переходна более экономичный эукинетический тип регуляции сердечной деятельности и более эффективный емкостной тип кровообращения, повышение общей кислородной емкости крови.На думку багатьох авторів, саме рівень адаптивних можливостей організму значною мірою визначає якість його пристосувальних реакцій до зовнішніх впливів, зокрема, до систематичних фізичних навантажень різного обсягу й інтенсивності (Меерсон Ф.З., Пшенникова М.Г., 1988; Гаркави Л.Х. и др., 1990; Быков Е.В., 1998; Маліков М.В., 2001; Апанасенко Г.Л., 2003). Особливу роль у цьому напрямку сьогодні набувають дослідження, спрямовані на вивчення функціонального стану й адаптивних можливостей провідних фізіологічних систем організму, що розвивається (серцево-судинної і дихальної). A., 1998; Ванюшин Ю.С., 1998; Іванюра І.О., 2000; Маліков М.В., 2000; Буков Ю.А., Погодіна С.В., 2002), питання комплексного дослідження вікових особливостей зміни їх функціонального стану в процесі адаптації організму, що розвивається, до систематичної мязової діяльності залишається недостатньо вивченим і безперечно актуальним у галузі нормальної і вікової фізіології. Отже, безперечна актуальність і висока практична значимість зазначеної проблеми слугували передумовою для проведення цього дослідження, спрямованого на вивчення особливостей адаптації кардіореспіраторної системи хлопчиків 10-16 років до систематичних циклічних навантажень. Уперше доведено, що процес адаптації організму, що розвивається, до систематичних фізичних навантажень циклічного характеру здійснюється не стільки за рахунок підвищення рівня функціонування систем кровообігу і зовнішнього дихання, скільки за рахунок оптимізації фізіологічних механізмів регуляції діяльності цих систем, повязаної з різним ступенем симпатичних впливів на їх центральні і периферичні відділи, переходом на більш економічний еукінетичний тип регуляції серцевої діяльності і більш ефективний ємкісний тип кровообігу.У відповідності з метою і задачами дослідження нами було проведено обстеження 196 хлопчиків у віці від 10 до 16 років, які систематично займаються плаванням (експериментальна група) і 109 хлопчиків того ж віку зі звичайним рівнем рухової активності (контрольна група). У звязку з вищезазначеним, нами, на підставі отриманих експериментальних даних, були проаналізовані особливості пристосування кардіореспіраторної системи хлопчиків 10-16 років до систематичних фізичних навантажень і вивчені фізіологічні механізми забезпечення цього процесу. При цьому важливо відзначити, що підвищення швидкості проведення збудження від передсердь до шлуночків (інтервал P-Q) і безпосередньо по шлуночкам серця (інтервал QRS) у представників експериментальної групи реєструвалось по мірі збільшення тривалості систематичних занять фізичними вправами, тоді як для хлопчиків зі звичайним рівнем рухової активності характерним було поступове погіршення проводимості серцевого мяза у віковому діапазоні від 10 до 16 років.