Фітоценотична структура паркових насаджень Львівщини та шляхи її вдосконалення - Автореферат

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана на кафедрі екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Кучерявий Володимир Панасович, завідувач кафедри екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету, м. Офіційні опоненти: - доктор сільськогосподарських наук, професор Білоус Василь Іванович, кафедра екології та лісівництва Уманської сільськогосподарської академії, м. Захист відбудеться 22 червня 2000 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському державному лісотехнічному університеті за адресою: 79057, Львів, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, Львів, вул.При вирішенні завдань формування культурного ландшафту вчені і практики часто зустрічаються із ще слабо вивченими питаннями стійкості насаджень до умов урбанізованого середовища. Еколого-фітоценотичні аспекти формування паркових насаджень, без сумніву, є основними коли йдеться про оцінку їхнього стану та стабільності до зовнішніх впливів і прогнозування перспектив їх розвитку. Вироблення загальних теоретичних положень паркової фітоценології вимагає поглибленого дослідження просторової структури паркових насаджень, їх ентропічних властивостей, встановлення прямих контактних звязків та взаємовідносин між компонентами, вивчення особливостей розвитку культурфітоценозів в часі і просторі, впливу на них антропогенної діяльності. Дослідження проводились протягом 1995-1999 рр. відповідно до держбюджетної теми кафедри екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету “Підвищення фітомеліоративної ефективності рослинного покриву урбогенних та техногенних ландшафтів” (№ РК 0196U024100). Метою роботи було дослідження фітоценотичної структури та тенденцій розвитку паркових фітоценозів, розробка заходів з оптимізації їхньої організації та підходів щодо прогнозування розвитку і підвищення стійкості, довговічності та естетичності рослинних угруповань.Досліджувались структурно-функціональні особливості паркових фітоценозів. Дослідження еколого-фітоценотичної стратегії деревних, чагарникових та травяних рослин виконували шляхом візуальної оцінки, орієнтуючись на структурні особливості паркових фітоценозів різного складу, віку та на основі літературних даних. На основі прямого градієнтного аналізу флористичного складу паркових фітоценозів в залежності від зімкнутості намету деревостану, встановлено, що найбільше видове різноманіття підросту, чагарників та ліан спостерігається при зімкнутості крон 0,5 - 0,8. Картувальними дослідженнями було охоплено широкий спектр різноманітних варіантів горизонтальної структури паркових фітоценозів різного складу, зімкнутості і віку. Раменським (1971) існують три типи еколого-ценотичної стратегії рослин (фітоценотипи) - це віоленти (рослини, що є едифікаторами рослинних угруповань), патієнти (рослини, що адаптовані до життя в умовах постійного фіоценотичного стресу) і експлеренти (рослини з низькою конкурентною здатністю, але з властивістю швидко захоплювати звільнені території).Незважаючи на значний розвиток фітоценології як розділу екологічної науки, теоретичні концепції паркової фітоценології знаходяться на початкових стадіях узагальнення фактичного матеріалу, зокрема конституційної структури паркових фітоценозів. Флористичний склад паркових фітоценозів формується за рахунок регенеративного потомства інтродуцентів та автохтонних видів лісової і лучної флори. Присутність у складі паркових угруповань характерних видів для лісових та лучних автохтонних асоціацій рослинності свідчить про їх тісний генетичний звязок з природним фітоценогенезом. Висока едифікаторна постійність у гіперсинузіях Geum urbanum, Sambucus nigra та потужного природного поновлення Acer pseudoplatanus дає підстави запропонувати виділити нові асоціації (субасоціації) - Geum urbaneti-Aceretum pseudoplatanoidis і Sambuco nigrae-Aceretum pseudoplatanoidis. У межах досліджуваних паркових насаджень різного віку виявлено переважаючі тенденції формування та тривалого стабільного існування фітоценозів з домінуванням автохтонних деревних, чагарникових та травяних видів: Alnus glutinosa, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Betula pendula, Pinus sylvestris, Picea abies, Quercus robur, Tilia cordata, Sambucus nigra, Aegopodium podagraria, Geum urbanum, Dactylis glomerata, Impatiens parviflora, Urtica dioica.

Зміст роботи проблеми вивчення організації паркових фітоценозів