Розподіл рослинних угруповань, їх флористичний склад, характер ґрунтового покриву та екологічні режими на еколого-ценотичних профілях, репрезентуючих характерні фітоценози. Характер залежності між показниками гідрорежиму та едафічними факторами.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Науковий керівник доктор біологічних наук, професор, ДІДУХ ЯКІВ ПЕТРОВИЧ, Інститут ботаніки ім. Офіційні опоненти доктор біологічних наук, доцент, ЗВЕРКОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри геоботаніки, ґрунтознавства та екології; Захист відбудеться “11” грудня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м.Водний режим екотопів відноситься до провідних екологічних чинників формуючи режими вологості та аерації ґрунту, впливаючи на едафічні характеристики (Роде, 1965; Родман, 1967; Елиашевич, 1981). Передумови для фітоіндикації показників гідрологічного режиму екотопів створені дослідженнями толерантності видів рослин до чинника заплавності (Бельгард, 1950, 1971; Куркин, Левицкая, 1956; Куркин и др., 1986 та ін.), глибини ґрунтових вод (Марков, 1940, 1950; Ненароков, 1971); типізацією режимів зволоження в оцінці їх рослинністю (Лопатин, 1971); створенням екологічних шкал зволоження та змінності зволоження (Раменский и др., 1956; Цыганов, 1983). Актуальність наших досліджень диктується: потребами в удосконаленні методик фітоіндикації показників гідрологічного режиму, зокрема заплавності і глибини ґрунтових вод, необхідністю оцінки впливу факторів гідрологічного режиму екотопів на природну рослинність і розподіл рослинних угруповань; важливістю подальшого вивчення екології видів рослин, насамперед цінних у господарчому відношенні та рідкісних; необхідністю моніторингу за станом рослинності долини р. встановити екологічні амплітуди угруповань природної рослинності та толерантність окремих видів до факторів гідрорежиму - зволоження та його змінності, тривалості заливання екотопів весняними водами, глибини ґрунтових вод; фітоіндикація гідрологічний долина рослинний На основі результатів досліджень доведено доцільність використання фітоіндикації при вивченні гідрорежиму екотопів, вдосконалено методики оцінки режимів заплавності та глибини ґрунтових вод за характером рослинного покриву.Сула - лівобережна притока Дніпра, яка бере початок із західних відрогів Середньоросійської височини і протікає у межах Північної лісостепової області Полтавської рівнини (Физико-географическое районирование Украинской ССР, 1968). Коефіцієнт зволоження у середньому становить 0,96, середня вологість повітря - 77-78 %.Меншу площу займають лучна, степова, водна та галофітна рослинність. Рослинний покрив значною мірою деградований, насамперед надмірним пасовищним навантаженням на кормові угіддя - лучні, лучно-степові та місцями лісові ценози. Сули (формація Querceta roboris), її заплави (формації Alneta glutinosae, Populeta nigrae, Populeta albae, Querceta roboris, Saliceta albae) та борової тераси (формація Pineta sylvestris). Чагарникові (Saliceta cinereae) та травяно-мохові (осоково-гіпнові) болота займають незначну площу. Степові угруповання, які невеликими фрагментами збереглись на крутих схилах правого берега Сули, відносяться до мезотичного варіанту рівнинних лучних степів.При геоботанічному вивченні рослинності застосовані загальноприйняті польові методики опису ключових ділянок та складання зведених таблиць (Соболев, 1978; Викторов, Ремезова, 1988). З метою характеристики рослинності зроблено понад 450 геоботанічних описів. Дідухом на основі уніфікації даних різних авторів, запаси продуктивної вологи у ґрунті подаємо за розрахунками Г.М. Для фітоіндикаційної оцінки умов місцезростань використано також шкали заплавостійкості, алювіальності та змінності зволоження Л.Г. Дослідження режиму ґрунтових вод та тривалості заливання екотопів проведено за спеціальними методиками (Алексеенко, 1973; Бейдеман, Филенко, 1959; Близняк, 1952; Быков, Васильев, 1965).Основною інтегруючою характеристикою водного режиму при фітоіндикації вважається зволоження, яке відображає середній рівень водного забезпечення рослин (Раменский, 1938) і визначає запаси продуктивної вологи у ґрунті (Лопатин, 1971; Каркуцієв, 1994). Сули градієнт зволоження становить від 8 балів (лучно-степовий тип зволоження) до 17 балів (мокроболотнолісолучний тип), що характеризує градієнт запасів продуктивної вологи у верхньому метровому шарі ґрунту від 80-90 мм до 360-380 мм. Для лучних екотопів інтервал зволоження становить: остепнені луки 10,2-11,2 бали (запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту 80-120 мм); справжні - 11,2-14,6 (запаси вологи 120-200 мм); болотисті - 14,7-15,8 (запаси вологи 200-300 мм); торфянисті - 13,0-15,7 балів (запаси вологи 180-310 мм).