Ф. Сологуб та Ан. Чеботаревська: проблема творчої взаємодії - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЗахист відбудеться “27” _березня_ 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Вперше цей феномен розглядається у контексті подібних явищ у російській літературі того часу та здійснюється всебічний аналіз їхньої спільної творчої спадщини; встановлюється внесок цієї творчої співдружності у розвиток російської літератури кінця XIX - початку XX ст. та її місце в історії культури взагалі. Аналізується проблематика та поетика оповідань “Старый дом” (1909), “Путь в Дамаск” (1910) та “Венчанная” (1913), а також драматичних творів “Мечта-победительница”, “Война и мир” (1912), “Любовь над безднами” (1913) та “Камень, брошенный в воду” (1915). Анализируется проблематика и поэтика малой прозы и драматических произведений Сологуба и Чеботаревской, созданных ими с 1909 по 1915 гг.: рассказов “Старый дом” (1909), “Путь в Дамаск” (1910) и “Венчанная” (1913), драматических произведений “Мечта-победительница”, “Война и мир” (1912), “Любовь над безднами” (1913) и “Камень, брошенный в воду” (1915).Сьогодні у науковий та читацький обіг активно вводяться архівні матеріали, відкриваються невідомі сторінки літературної спадщини письменника, публікуються твори, які ніколи не видавалися. Втім, незважаючи на активне вивчення творчості Сологуба, поза увагою дослідників й дотепер залишається така важлива частина його спадщини, як твори, написані у співавторстві з дружиною, літератором, дослідником літератури, перекладачкою Ан. Н. Чеботаревською. Її імя згадується у сучасній літературі лише у звязку з біографією Сологуба, її власні творчі здобутки ніколи спеціально не вивчалися, про неї немає спеціальних досліджень, дотепер не визначено місце її творчості в історії російської літератури. Дисертаційне дослідження вперше дає змогу встановити роль та визначити місце творчої співдружності Сологуба та Чеботаревської в історії російської літератури того часу. Чеботаревської: “Старый дом” (1909), “Путь в Дамаск” (1910) і “Венчанная” (1913), їхні драматичні твори: “Мечта-победительница”, “Война и мир” (1912), “Любовь над безднами” (1913) і “Камень, брошенный в воду” (1915); критичні статті Чеботаревської про творчість Сологуба ““Творимое” творчество” (1908), “К инсценировке пьесы “Мелкий бес”” (1909), “Несколько слов к новой драме Сологуба “Заложники жизни”” (1911) і “Чья победа?” (1912); її антології з передмовами Сологуба “Любовь в письмах выдающихся людей XVIII и XIX вв.” (1913), “Думы и песни” (б.р.), “Россия в родных песнях” (1915), “Война в русской поэзии” (1915); робота Чеботаревської “Женщина накануне революции 1789 г.” (1922), лекція “Искусство наших дней”, яку написано співавторами для виступів Сологуба, часопис “Дневники писателей” (1914), що його спільно видавали Сологуб і Чеботаревська.Встановлюється, що за життя обох авторів плідно вивчалася лише творчість Ф. Сологуба. Чеботаревської не перевидано, відомості про неї містяться лише у спеціалізованих довідниках та у коментарях до творів Ф. Сологуба. У цьому контексті творча співдружність Сологуба та Чеботаревської розглядається у дисертації як спроба поєднання звичайного людського щастя і символістської теорії життєтворчості. Сологуба на нову життєву та творчу двуєдність, а відомий спеціаліст з творчості Сологуба доводить, що Чеботаревська сподівалася “предстать вместе с ним перед общественным мнением своеобразным ”андрогином” - идеальным двуединством “Сологуб-Чеботаревская”” (М. У результаті порівняння творчості Сологуба і Чеботаревської до 1908 р. із творами, написаними ними спільно, встановлено, що концепція світу і концепція людини зазнають істотних змін.