Дослідження специфіки та характеру творчої співдружності Ф. Сологуба та А. Чеботаревської. Аналіз внеску результатів їх спільної діяльності у розвиток російської літератури кінця XIX - початку XX ст. Вивчення основних ідейно-художніх особливостей творів.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Андрущенко Олена Анатоліївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Гусєв Віктор Андрійович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри порівняльного і російського літературознавства; Захист відбудеться “27” _березня_ 2007 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С.Сьогодні у науковий та читацький обіг активно вводяться архівні матеріали, відкриваються невідомі сторінки літературної спадщини письменника, публікуються твори, які ніколи не видавалися. Втім, незважаючи на активне вивчення творчості Сологуба, поза увагою дослідників й дотепер залишається така важлива частина його спадщини, як твори, написані у співавторстві з дружиною, літератором, дослідником літератури, перекладачкою Ан. Н. Чеботаревською. Її імя згадується у сучасній літературі лише у звязку з біографією Сологуба, її власні творчі здобутки ніколи спеціально не вивчалися, про неї немає спеціальних досліджень, дотепер не визначено місце її творчості в історії російської літератури. Дисертаційне дослідження вперше дає змогу встановити роль та визначити місце творчої співдружності Сологуба та Чеботаревської в історії російської літератури того часу. Чеботаревської: “Старый дом” (1909), “Путь в Дамаск” (1910) і “Венчанная” (1913), їхні драматичні твори: “Мечта-победительница”, “Война и мир” (1912), “Любовь над безднами” (1913) і “Камень, брошенный в воду” (1915); критичні статті Чеботаревської про творчість Сологуба ““Творимое” творчество” (1908), “К инсценировке пьесы “Мелкий бес”” (1909), “Несколько слов к новой драме Сологуба “Заложники жизни”” (1911) і “Чья победа?” (1912); її антології з передмовами Сологуба “Любовь в письмах выдающихся людей XVIII и XIX вв.” (1913), “Думы и песни” (б.р.), “Россия в родных песнях” (1915), “Война в русской поэзии” (1915); робота Чеботаревської “Женщина накануне революции 1789 г.” (1922), лекція “Искусство наших дней”, яку написано співавторами для виступів Сологуба, часопис “Дневники писателей” (1914), що його спільно видавали Сологуб і Чеботаревська.Встановлюється, що за життя обох авторів плідно вивчалася лише творчість Ф. Сологуба. ХХ ст., коли творчість письменників почали повертати у науковий та читацький обіг: активно досліджуються архівні матеріали, відкриваються нові сторінки літературної спадщини письменників, публікуються твори, які до цього часу існували лише у рукописах. Чеботаревської не перевидано, відомості про неї містяться лише у спеціалізованих довідниках та у коментарях до творів Ф. Сологуба. У цьому контексті творча співдружність Сологуба та Чеботаревської розглядається у дисертації як спроба поєднання звичайного людського щастя і символістської теорії життєтворчості. Сологуба на нову життєву та творчу двуєдність, а відомий спеціаліст з творчості Сологуба доводить, що Чеботаревська сподівалася “предстать вместе с ним перед общественным мнением своеобразным ”андрогином” - идеальным двуединством “Сологуб-Чеботаревская”” (М.За час з 1909 по 1915 рр. ними спільно були створені оповідання та пєси, але вони залишалися поза увагою сучасників, зосереджених переважно на творчості Ф. Сологуба. Чеботаревська увійшла до цього союзу спочатку як інтерпретатор творчості Сологуба, його біограф, імпресаріо, літературний агент. Аналіз цих творів доводить, що обидва митці пережили суттєву еволюцію, яка далася взнаки на рівні проблематики та поетики творів, причому ці зміни в однаковій мірі торкнулися як прози, так і драматургії письменників. Порівняльний аналіз творів Сологуба і Чеботаревської до 1908 року з творами, які було написано спільно, нами встановлено, що істотних змін зазнала насамперед концепція світу та концепція людини. Сологуб і Чеботаревська відмовляються від філософії безглуздості життя, а центральною темою їхньої творчості стає тема “прекрасного життя, що твориться з волі”.