Дослідження теоретико-правових основ офшорних механізмів. Класифікація офшорних юрисдикцій; історія їх виникнення та поняття. Обґрунтування необхідності прийняття Закону України "Про легалізацію капіталів" з метою спрямування грошей на розвиток України.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне правоЗахист відбудеться “15” вересня 2015 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Запропоновано шляхи вдосконалення фінансово-правове регулювання офшорних механізмів в Україні та окреслено тенденції та перспективи міжнародно-правового регулювання офшорних механізмів. З метою повернення капіталів офшорних компаній та спрямування цих грошей на розвиток економіки України наголошено на необхідності прийняття Закону України “Про легалізацію капіталів”. Предложены пути совершенствования финансово-правового регулирования оффшорных механизмов в Украине и определены тенденции и перспективы международно-правового регулирования оффшорных механизмов. В зависимости от направления деятельности, с правовых позиций, механизмы использования оффшорных компаний могут быть такими: 1) деятельность оффшорных компаний без “скрытой” цели, когда ее операции являются законными и не влияют негативно на бюджет как страны регистрации, так и страны осуществления деятельности; 2) оффшорные компании, которые планируют свою деятельность таким образом, чтобы не нарушать законодательство страны регистрации; 3) оффшорные компании, которые занимаются международным налоговым планированием; 4) компании, которые используют оффшорный статус с целью сокрытия незаконной и преступной деятельности, или же используют оффшорную юрисдикцию для налогового мошенничества.Прийняття Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року ознаменувало новий етап розвитку науки фінансового права і породило значний науковий інтерес до питань оподаткування. Помилки в застосуванні норм права, багато спірних питань, повязаних із оподаткуванням, свідчать про складність і казуїстичність законодавства, що регулює офшорні механізми. Формування чіткої правової позиції України з приводу фінансово-правового регулювання офшорних механізмів повинно позитивно позначитися не тільки на “припливі” іноземних інвестицій, а й на бюджетних надходженнях. Удосконалення фінансового законодавства та забезпечення послідовності проведення в нашій країні податкової реформи повинно сприяти створенню якісної основи фінансово-правового регулювання офшорних механізмів. Із метою всебічного розкриття фінансово-правового регулювання офшорних механізмів в роботі також використовувалися здобутки представників інших юридичних наук, зокрема К. М.Пропонується офшорні юрисдикції класифікувати таким чином: які не оподатковують нерезидентів; які оподатковують іноземний дохід за зниженими ставками; які оподатковують лише дохід, одержаний в країні, при цьому звільняють від податків іноземні доходи; які оподатковують іноземний дохід, а дохід, одержаний в країні, не оподатковується; які оподатковують заощадження, а поточні доходи не оподатковують. Запропоновано визначити офшорну компанію як компанію, що користується пільгами у сфері оподаткування та особливостями державного нагляду відповідно до законодавства країни, де діє офшорна юрисдикція, зареєстрована на території офшорної юрисдикції, здійснює свою господарську діяльність поза межами такої офшорної юрисдикції, та власником якої є нерезидент. Так, за своєю спеціалізацією офшорні компанії автор поділяє на: компанії фінансового профілю (фінансові посередницькі компанії (Ліхтенштейн); офшорні банки (острів Кайкос); страхові компанії (Багамські острови); компанії холдингового типу (оперативно-холдингові компанії (Люксембург); інвестиційні компанії (Бермудські острови); компанії щодо володіння інтелектуальною власністю (Кіпр); компанії щодо володіння суднами (Ліберія); компанії щодо володіння нерухомістю (Гібралтар); торгово-посередницькі фірми (експертно-імпортні фірми (Швейцарія); закупівельні компанії (Нідерланди); дистрибюторські компанії (Гібралтар). Підрозділ 2.1 “Фінансово-правовий статус офшорних компаній” присвячений дослідженню фінансово-правового статусу офшорних компаній, під яким пропонується розуміти їх права, обовязки, законні інтереси, правові гарантії, фінансову правосубєктність, фінансову відповідальність, фінансову мету діяльності, організацію управління таких компаній по відношенню до їх фінансової діяльності. Зазначено, що в залежності від спрямування діяльності, з правових позицій, механізми використання офшорних компаній можуть бути такими: 1) діяльність офшорних компаній без “прихованої” мети, коли її операції є законними та не впливають негативно на бюджет як країни реєстрації, так і країни провадження діяльності; 2) офшорні компанії, які планують свою діяльність таким чином, щоб не порушувати законодавство країни реєстрації; 3) офшорні компанії, які займаються міжнародним податковим плануванням; 4) компанії, які використовують офшорний статус з метою приховування незаконної та злочинної діяльності, або ж використовують офшорну юрисдикцію для податкового шахрайства.