Дослідження діаметрально протилежних систем фінансового забезпечення вищої освіти Великобританії та Швейцарії. Особливості стратегій та сценарієв їх розвитку. Порівняльний аналіз механізму фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів.
Аннотация к работе
Фінансове забезпечення вищих навчальних закладів: досвід Швейцарії та ВеликобританіїЕкономічні перспективи будь-якої країни залежать від трудових ресурсів, які формують національний ринок праці, тому в період наукомісткого та інноваційного виробництва знання набули першочергового значення, забезпечуючи конкурентну перевагу та фінансову вигоду. Нині вища освіта стала обєктивною цінністю, на пріоритетах якої формується державна політика, що веде до прогресивних економічних та соціальних змін. Ефективне задоволення потреб суспільства у вищій освіті вимагає значних фінансових ресурсів, тому кожна держава прагне визначити власну стратегію та сценарій фінансування вищих навчальних закладів. Пошук дієвого механізму фінансового забезпечення потребує аналізу різних, навіть діаметрально протилежних видів практики, а саме: вдосконалення та стійкий прогрес напрацьованих вікових традицій (Великобританія) та різкий ривок розвитку за рахунок ефективної державної політики (Швейцарія). Обґрунтування продуктивності фінансових систем, адаптованих до соціально-економічних умов, сприятиме результативності пошуку власної дієвої системи забезпечення фінансовими ресурсами національних ВНЗ.Найтиповішим статистичним відображенням пріоритетності рівня освіченості населення для держави є частка витрат на вищу освіту від розміру національного ВВП: за офіційними даними ОЕСР у 2012 р. найбільше серед країн, що входять до складу організації, витрачено у Норвегії, Фінляндії, Швеції, Ісландії, Австрії, Канаді, Новій Зеландії, Нідерландах, США, Бельгії, Великобританії та Туреччині (рис. Деякі країни віками нарощували свою міць у галузі вищої освіти (Великобританія), інші, завдяки ефективній державній політиці фінансового забезпечення вищих навчальних закладів (Швейцарія), зробили ривок у її розвитку, але будь-який досвід потребує вивчення та досконалого аналізу. Якщо високий державний борг більшості промислово розвинутих країн буде мати негативний довгостроковий вплив на здатність цих країн фінансувати вищу освіту, то Швейцарія, навпаки, може генерувати та вкладати значні фінанси у її розвиток. Освіта є обовязком держави від початкового до найвищого рівня, а основна відповідальність за освіту та культуру, в першу чергу, лежить на 26 кантонах, що фінансують 90 % державних витрат на освіту. Конфедерація та кантони загалом витратили 35,4 млрд швейцарських франків на освіту, що становить 5,4 % ВВП країни [9], з яких 10,2 % від загальних витрат було здійснено Конфедерацією, 63,8 % та 26 % - кантонами і комунами.Кожна країна світу, визнаючи пріоритетність і значимість освіти, окреслює власну стратегію її розвитку, головне завдання якої - економічне зростання. Протягом тисячоліть Великобританія будує міцну економіку, при цьому визнаючи важливість та переваги вищої освіти, стабільність розвитку якої забезпечується завдяки її постійному адаптуванню до існуючих реалій, вдало поєднуючи державні та приватні джерела фінансування.