Моделі фінансового забезпечення діяльності політичних партій, їх аналіз шляхом розкриття переваг і недоліків. Джерела фінансування, оцінка їх ефективності використання в Україні. Обмеження надходжень тіньових коштів для забезпечення політичних партій.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукРобота виконана на кафедрі фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник кандидат економічних наук, професор Боринець Станіслав Якович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту. Опарін Валерій Михайлович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України, професор кафедри фінансів; Захист відбудеться “16” квітня 2008 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м.У більшості сучасних держав фінансове забезпечення діяльності політичних партій є загальновизнаною нормою і трактується як невідємний атрибут демократії та громадянського суспільства. Тому першочергового значення набувають питання щодо джерел формування та забезпечення фінансовими ресурсами політичних партій, що зумовлює актуальність вибраної теми та її практичне значення. У процесі еволюції політичних партій сформувалися три джерела фінансового забезпечення їх діяльності: власні кошти політичних партій, приватне фінансування, державне фінансування. Оскільки фінансове забезпечення політичних партій здійснюється не тільки з офіційно дозволених джерел, але й тіньових коштів, частка яких нерідко є більшою легітимно визначеного їх забезпечення, то набуває особливої актуальності система ефективного контролю та звітності за надходженнями і витратами політичних партій у процесі їх функціонування. Розробка довгострокової концепції фінансового забезпечення діяльності політичних партій є актуальним напрямом наукових досліджень, теоретико-методологічні засади розробки якої досліджуються у працях зарубіжних вчених, а саме: Г.Необхідність його запровадження зумовлюється появою численних фінансових афер та політико-фінансових скандалів, повязаних з криміналізацією фінансової діяльності політичних партій та нерівністю фінансових можливостей політичних партій, а, отже, і нерівністю їхніх шансів у політичному суперництві. На нинішньому етапі оптимальною в Україні може стати змішана модель фінансового забезпечення політичних партій, яка включає в себе: самофінансування, приватне фінансування та державне фінансування, у пропорції 30:35:35. У другому розділі „Фінансове забезпечення поточної діяльності політичних партій” надано оцінку основних джерел, що забезпечують фінансування статутної діяльності партій у міжвиборчий період. З метою збільшення частки членських внесків політичних партій, у Закон України «Про внесення змін до декількох законодавчих актів України у звязку із запровадженням державного фінансування політичних партій в Україні» внесено положення, згідно з яким держава стимулює та всіляко заохочує збільшення коштів, одержаних від членських внесків. В одній групі країн (Велика Британія, Іспанія, Ізраїль, Канада) дозволено фінансувати політичні партії, в іншій, у т.ч. й в Україні, профспілкам забороняється фінансування діяльності політичних партій.У дисертації проведено теоретичне узагальнення та обґрунтовано висновки щодо вирішення проблеми фінансового забезпечення діяльності політичних партій в умовах трансформації українського суспільства, визначено концептуальні засади фінансового забезпечення політичних партій, зясовано сутність та основні механізми його вдосконалення. Встановлено, що участь будь-якої політичної партії у виборах має свою ціну, що визначається як бюджетними, так і приватними витратами. Тільки відомості про загальні витрати політичних партій на вибори дають можливість зробити висновок про достатність, надмірність чи недостатність їх фінансового забезпечення. Проведений аналіз моделей фінансування політичних партій дозволив визначити оптимальною для України модель змішаного фінансування з таким поєднанням державного та приватного фінансування, при якому партії не ставляться в надмірну залежність від пожертвувачів, але і не залежать від держави. Антипартійність бюджету 2008 р. полягає в тому, що всі бюджетні статті Законів України («Про політичні партії в Україні», «Про Центральну виборчу комісію», «Про вибори народних депутатів України») щодо виділення коштів з Державного бюджету для фінансування статутної діяльності та відшкодування витрат, повязаних з субсидіюванням їх передвиборчої агітації, виключені.