Структура фінансового стимулювання економічного розвитку. Аналіз податків та шляхи удосконалення механізму їх регулювання з врахуванням зарубіжного досвіду. Заходи фінансового стимулювання суб’єктів господарювання для розвитку економіки України.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукВ умовах вітчизняних ринкових перетворень особливо гостро проявились такі негативні явища, як: неефективність організації виробництва, застарілість техніки та технологій, низька ділова активність, недосконалість структури економіки, в якій переважають енергоємні та матеріалоємні галузі. Розширенню виробництва на основі структурної перебудови економіки, завдяки впровадженню нових технологій, сприятиме процес використання та вдосконалення механізму фінансових стимулів економічного розвитку. Залишається актуальною проблема використання зарубіжного досвіду фінансового стимулювання розвитку економіки з врахуванням специфічних умов перехідного періоду в Україні. Потребують подальших досліджень шляхи підвищення стимулюючої ролі фінансового механізму та вибір пріоритетних напрямків фінансового стимулювання економічного розвитку в умовах ринкової трансформації. Автором дисертації в межах даної теми розроблено: класифікацію сфер фінансового стимулювання економічного розвитку, модель механізму комплексної дії фінансових стимулів та обґрунтовані практичні рекомендації щодо фінансового стимулювання економічного розвитку в умовах трансформаційної економіки.У першому розділі „Теоретичні засади дослідження фінансового стимулювання економічного розвитку” розкрито економічну сутність та структуру фінансового стимулювання економічного розвитку, визначено форми та обєкти фінансового стимулювання, а також обґрунтовано необхідність підвищення його ролі у трансформаційній економіці. У роботі визначено, що фінансове стимулювання є процесом використання фінансових інструментів з метою мотивації субєктів господарювання до діяльності, спрямованої на економічне зростання. Теоретично обґрунтовано зміст фінансового стимулювання, що здійснюється за допомогою фінансових інструментів, у якості яких виступають елементи розподільчих відносин, які діють як у процесі вилучення частини доходів до бюджетів та фондів (податки, внески, відрахування, інші обовязкові платежі), так і у процесі витрачання бюджетних коштів (бюджетні субсидії та бюджетні кредити). Обєктами фінансового стимулювання визначені: господарська діяльність економічних субєктів за перспективними напрямками розвитку національної економіки; договірна дисципліна; інвестування у виробництво, яке має визначальний характер в експорті країни або заміщенні імпорту на внутрішньому ринку; господарська ініціатива місцевих органів влади в регіонах, тощо. Застосування державою таких фінансових інструментів як податки може позитивно або негативно впливати на розвиток національної економіки, стимулювати або гальмувати розвиток національного товарного виробництва.У дисертації проведено теоретичний аналіз фінансового стимулювання економічного розвитку, визначено стимулюючу роль податкової політики держави, обгрунтовані шляхи фінансового стимулювання в процесі розподілу бюджетних коштів. Проведене дослідження фінансового стимулювання економічного розвитку в трансформаційній економіці дозволяє зробити такі основні висновки і пропозиції: 1. Елементами механізму фінансового стимулювання є форми матеріального заохочення до певних дій та результатів, звязок між якими складає зміст процесу мотивації субєкта господарювання і є головною ознакою результативності фінансового стимулу. Виокремлено та комплексно досліджено чотири основні сфери фінансового стимулювання: фінансове стимулювання в системі податкової політики, фінансове стимулювання у системі господарських звязків між підприємствами, фінансове стимулювання у системі міжбюджетних відносин та у системі бюджетних відносин із субєктами господарювання на етапі витрачання бюджетних коштів. В якості одного з елементів методологічної основи диференціації ставок податків в трансформаційній економіці запропоновано врахувати реальні можливості субєктів господарювання їх сплачувати та економічної й соціальної корисності різних видів діяльності, пріоритетів розвитку суспільного виробництва.