Сутність та основні етапи фінансової стабілізації в Україні. Роль банківського сектору в фінансовій стабілізації. Проблеми фінансової стабілізації в Україні та шляхи їх вирішення. Сучасний стан фінансової стабілізації в Україні та шляхи її покращення.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Фінанси» на тему «Фінансова стабілізація в Україні: сутність, засоби досягнення, проблеми»Через прибутки та видатки Центрального уряду і місцевої влади, тобто через бюджетну систему здійснюється пряме державне регулювання економіки. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функцій.Якщо в державі протягом тривалого часу немає фінансової стабільності, то настає деградація виробничих відносин, суспільної свідомості, а майбутнє стає невизначеним. Відсутність фінансової стабілізації і, як наслідок, чергові сплески кризових явищ тяжко бють по добробуту населення, бо втрати через прорахунки у фінансовій політиці несуть широкі маси населення, насамперед найбідніші його верстви. Суть проблеми полягає в тому, що майже всі фактори, які дестабілізують фінансове становище в державі, є результатом дій відповідних державних структур на макрорівні, тобто залежать від основних положень фінансової політики, здійснюваної законодавчою і виконавчою владою, і тільки вже згодом ці хиби і прорахунки тиражуються, поглиблюються й посилюються на мікрорівні - на рівні підприємницьких структур і фізичних осіб. Сьогодні у законодавчої влади нема чіткого уявлення про шляхи забезпечення фінансової стабільності в державі, а саме про те, яка частина чинного законодавства не сприяє фінансовій стабільності і які законодавчі акти необхідно розробити й прийняти, щоб забезпечити стабільність. Однак це давалося досить дорогою ціною через великі суми заборгованості з виплати із бюджету населенню заробітної плати, різних видів допомоги, пенсій, а також через зростання заборгованості бюджетних установ по розрахунках за електроенергію та інші види послуг, через постійне зростання зовнішнього і внутрішнього державного боргу, витрат на його обслуговування й завищення дохідності облігацій внутрішньої державної позики.Актуальність проблеми фінансової стабілізації в Україні залишається предметом гострих дискусій серед фахівців. Це повязане, з одного боку, з тим, що на попередніх етапах у колишніх соціалістичних країнах сформувались серйозні фінансові диспропорції, з другого - фінансова нестабільність посилювалася внаслідок розпаду раніше єдиного економічного комплексу СРСР та господарських звязків між країнами, формування власних економічних і політичних систем у нових незалежних державах. Можна виділити три головні етапи фінансової стабілізації в Україні, що охоплюють періоди: перший - з 1992 по 1996 рр., другий - з 1996 по 1998 рр. і, нарешті, третій етап розпочинається з серпня 1998 р. Відмітною особливістю другого етапу фінансової стабілізації стало закріплення позитивних тенденцій у валютно-фінансовій сфері країни, про що свідчили подальше зниження рівня інфляції, стабілізація обмінного курсу гривні, зниження облікової ставки НБУ, стабілізація цін, поступове зростання зарплати і доходів населення. Розгортання світової фінансової кризи, власні прорахунки у фінансовій сфері, повязані насамперед з гіпертрофованим розвитком ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), перекреслили сподівання на стале господарське зростання за рахунок збільшення пропозиції зовнішніх фінансових коштів (кредити Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та портфельні інвестиції приватних компаній).Центральною проблемою теперішнього часу і майбутнього фінансової стабілізації в Україні залишається інфляція. Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції змушують уряди різних країн провести політику, направлену на зміцнення національної валюти. Антиінфляційна політика нараховує багатий асортимент самих різних грошово-кредитних, бюджетних заходів, податкових заходів, програм стабілізації і дій по регулюванню і розподілу прибутків. У рамках першого (що пропонується прихильниками сучасного кейнсіанства) передбачається активна бюджетна політика - маневрування державними витратами і податками з метою впливу на платоспроможний попит: держава обмежує свої витрати і підвищує податки. Прихильники цього підходу вважають, що державу повинно провести дефляційні заходи для обмеження платоспроможного попиту, оскільки стимулювання економічного зростання і штучна підтримка зайнятості шляхом зниження природного рівня безробіття веде до втрати контролю над інфляцією.Банки почали виконувати трансформаційну функцію акумулювання суспільних фінансових накопичень та спрямування їх на кредитування економіки (рис.2). Крім того, банки з іноземним капіталом своєю політикою у галузі споживчого кредитування на основі залучення іноземних запозичень значно ускладнили процес економічної кризи України (рис.2.5).
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретичні аспекти фінансової стабілізації в Україні
1.1 Сутність фінансової стабілізації в Україні
1.2 Етапи фінансової стабілізації України
1.3 Проблеми фінансової стабілізації в Україні1
Розділ 2. Аналіз фінансової стабілізації в Україні
2.1 Сучасний стан фінансової стабілізації в Україні
2.2 Роль банківського сектору в фінансовій стабілізації
Розділ 3. Фінансова стабілізація ті перспективи її розвитку
3.1 Проблеми фінансової стабілізації в Україні та шляхи їх вирішення