Економічний зміст санації балансу підприємства та призначення санаційного прибутку. Особливості діагностики кризового стану підприємства на підґрунті балансових моделей. Моделі діагностики банкрутства підприємства: модель Лиса; модель Таффлера.
Аннотация к работе
Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі. За наявності балансових збитків субєктам господарювання дуже важко розраховувати на залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, оскільки як для кредиторів, так і для потенційних інвесторів збиткове підприємство є непривабливим обєктом фінансування. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства.Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Інакше кажучи, санація - це сукупність усіх можливих заходів, які спроможні привести підприємство до фінансового оздоровлення. Маючи збитки, підприємства, як правило, не заінтересовані показувати їх у своїй звітності, зокрема в балансі. Згідно із законодавством України, збитки підприємств можуть списуватися за рахунок резервних (страхових) фондів , засобів цільового призначення (спеціальні фонди і цільове фінансування) або за рахунок санаційного прибутку, який може утворитися за зменшення статутного фонду підприємства. Санаційний прибуток - це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, паїв) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав, або в результаті їх безкоштовної передачі для анулювання, зниження номінальної вартості або за одержання безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших заінтересованих у санації підприємства осіб.Експрес-діагностика проводиться з метою виявлення тенденцій зміни стану підприємства, оцінки глибини його неплатоспроможності і проведення аналізу фінансового обороту, що забезпечує господарську діяльність. На першому етапі аналізується динаміка валюти балансу, структура активів і пасивів. Довгострокові фінансові інвестиції які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040 інші фінансові інвестиції 045 1384 Ціль горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Довгострокові фінансові інвестиції які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 40Балансові (агрегатні) моделі базуються на абсолютних оціночних показниках, розрахованих у спеціальний спосіб на підставі звітності підприємства, що дають змогу зробити висновок стосовно фінансово-майнового стану в іншій, ніж коефіцієнтна, формі. Реалізація цього методичного підходу передбачає визначення показників, наведених в таблиці 4. 2 Довгострокові джерела формування запасів (ДДФЗ) Власні обігові кошти Довгострокові зобовязання-5260 703=-4557-5945 412=-5533 3 Загальні джерела формування запасів (ЗДФЗ) Довгострокові джерела формування запасів Короткострокові кредити-4557 0=-4557-5533 0=-5533 Значення джерел формування запасів свідчить про те, що підприємство не має власних обігових коштів для формування виробничих запасів.Поточна неплатоспроможність - це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми наявних коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу. Критична неплатоспроможність - це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1. Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається: КП = ОА : ПЗ, де ОА - загальна сума оборотних активів; Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою: КЗ = (ВК - НОА) : ОА, де ВК - джерела власних та прирівняних до них коштів (власний капітал); Якщо значення обох коефіцієнтів нижче нормативних, але є тенденція до їх зростання, розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності: КВП = , де КПК, КПН, КПНЗ - значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;Для діагностики ймовірності банкрутства використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресій них і дискримінант них моделей.Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Відємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, імовірність банкрутства підприємства перевищує 50% і зростає зі збільшенням Z. Отже, імовірність банкрутства зменшуєт
План
Зміст
Вступ
1. Теоретична частина
2. Аналітична частина
2.1 Діагностика кризового стану підприємства
2.1.1 Експрес-діагностика
2.1.2 Діагностика на підґрунті балансових моделей
2.1.3 Оцінка і прогнозування показників задовільності структури балансу
2.2 Діагностика банкрутства підприємства
2.2.1 Моделі Альтмана
2.2.2 Модель Лиса
2.2.3 Модель Таффлера
2.2.4 Модель Спрингейта
2.2.5 Російська R-модель ІДЕА
2.2.6 Модель Сайфулліна і Кадикова
2.2.7 Універсальна дискримінантна функція Терещенка