Нормативно-правове забезпечення реалізації фінансової політики. Шляхи збільшення маси прибутку. Місце складових фінансової політики в системі регулюючих заходів впливу на економіку. Характеристика проблем та шляхів проведення її вдосконалення у країні.
Аннотация к работе
Міністерство аграрної політики та продовольства України Вінницький національний аграрний університет Курсова робота з дисципліни «Фінанси» на тему «Фінансова політика та її вплив на розвиток суспільства»Фінансова політика держави у сучасних умовах ринкових перетворень виступає визначальною для розвитку національної економіки. Ускладнення процесів економічних трансформацій, посилення їх динамізму, фінансова криза та її негативні наслідки виявили, що існуюча фінансова політика виявилася недієздатною та низько ефективною, не в змозі адекватно і своєчасно реагувати на такі події. Особливо це надзвичайно важливе для сільського господарства, де істотний вплив мають специфічні чинники, зокрема, сезонність виробництва, залежність від природно-кліматичних та біологічних умов, незадовільний стан матеріально-технічної бази, складний доступ до джерел фінансування. Це зумовлює неухильне зростання значущості теоретичного осягнення нових наукових підходів до формування й реалізації ефективної фінансової політики сільського господарства країни та розробки напрямів впровадження відповідних практичних рекомендацій з метою забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення її експортного потенціалу, створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь. Стрижневою метою розробки фінансової політики організації є створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань її діяльності.Для досягнення цього завдання фінансова політика має сприяти впровадженню матеріально та ресурсозберігаючих технологій, підвищенню продуктивності праці, побудові раціональної структури економіки. Фінансова політика держави складається з різних сегментів, які тісно переплітаються і взаємодіють між собою. Складовою частиною цієї політики є валютно-курсова політика центрального банку, завданням якої є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності грошей, що виражається в підтримці національної грошової одиниці . Фінансова політика у сферах фондового та страхового ринків характеризується діями держави щодо їх розвитку і регулювання, створення відповідних гарантій клієнтам страхових компаній й інституційних інвесторів. У статті досліджено сутність понять «фінансова стратегія» та «фінансова політика», визначено основні характеристики фінансової стратегії та елементи фінансової політики підприємства.Свою фінансову політику держава реалізує за допомогою фінансового механізму, склад і структура якого визначаються рівнем розвитку економіки, відносинами власності, історичними та національними особливостями окремої країни. До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами тощо. Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. В цих умовах фінансова політика держави має спрямовуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення.Фінансова політика держави має спрямовуватися на забезпечення права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища, яке постійно порушується в умовах як планової, так і ринкової економіки. Напрями фінансової політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі, в певний період можуть змінюватися. Можна виділити три узагальнені завдання, то розвязуються в ході державного регулювання економіки . До непрямих методів державного регулювання належать: індикаційне планування, політики у сфері грошово-кредитних і валютних, відносин. податкова, митна її інноваційна політики, а також антимонопольне регулювання. Західні експерти до непрямих методів економічного регулювання відносять різноманітні заходи щодо створення конкурентного середовища.Размещено на .