Фінансові правопорушення та їх класифікація. Фінансова безпека держави. Показники функціонування економічної системи держави. Заходи, спрямовані на створення сприятливого інвестиційного клімату та антиінфляційних політика. Практичне завдання.
Аннотация к работе
Фінансове правопорушення - це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність. До видів фінансових правопорушень належать такі, як: - бюджетні правопорушення; Податкові правопорушення поділяються на такі види: 1) приховування (заниження) обєкта: - приховування доходу (прибутку); 2) порушення встановленого порядку обліку обєктів оподаткування: - відсутність обліку обєктів оподаткування, що спричинило приховування або заниження обєкта оподаткування за період, що перевіряється; ведення обліку обєктів оподаткування з порушенням встановленого порядку, що спричинило приховування або заниження обєкта оподаткування за період, що перевіряється;Вони зумовлені наявністю дефіциту бюджету, тобто держава не завжди має змогу провести скорочення витрати відповідно до наявних доходів. Покриття дефіциту бюджету через запозичення має низку переваг, до яких належать: керованість інфляційними процесами в державі, підвищення касового виконання бюджету, зміцнення фінансового становища в державі тощо. Як правило, при надмірному зростанні боргів держава вдається до їх реструктуризації, що в свою чергу викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних інститутів. Борги держави економічно виправдані лише у тому випадку, якщо здійснювані за їх рахунок видатки сприяють збільшенню майбутніх доходів або приводять до скорочення майбутніх бюджетних видатків, тобто мають позитивний рівень прибутковості, що дає змогу державі в подальшому погасити основну суму боргу й сплатити відсотки за ним. Високі темпи зростання боргових зобовязань, як наслідок збереження високого рівня бюджетного дефіциту, неминуче зменшують довіру до уряду з боку вітчизняних та іноземних інвесторів, а отже, призводять до зростання процентних ставок (як плати за ризик) і подальшого загострення бюджетних проблем - зростання видатків держави на обслуговування своїх зобовязань, до необхідності скорочення видатків, не повязаних із виплатою відсотків, або ж необхідності нових запозичень.За результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявилося, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту, затвердженого законом про Державний бюджет України. Згідно Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» № 3480-IV від 23.02.2006 року, Міністерство Фінансів України, за дорученням Кабінету Міністрів України, може прийняти рішення про випуск короткострокових казначейських зобовязань або облігацій (строком до одного року) для покриття видатків бюджету, якщо це не суперечить граничним розмірам внутрішнього і зовнішнього боргу, встановленим Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 року № 514-V із змінами, внесеними згідно із законом № 107-VI від 28.12.2007 року, Кабінет Міністрів України приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; приймає рішення про випуск державних внутрішніх та зовнішніх позик. Згідно Бюджетного Кодексу України, держава, в особі Міністра фінансів України, за дорученням Кабінету Міністрів України, має право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державний бюджет України Згідно Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 року № 514-V із змінами, внесеними згідно із законом № 107-VI від 28.12.2007 року та Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України та розробляє проекти законів про внесення змін до Державного бюджету України (в разі необхідності) і подає їх на розгляд Верховної Ради України.