Розробка рекомендацій щодо формування фінансових інструментів. Основи управління діловою активністю машинобудівних підприємств. Обґрунтування доцільності використання фінансових інструментів при підвищенні активності від підприємницької діяльності.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата фінансових наукПідприємець змушений або пристосовуватися до дії ринкових факторів, або ж має активно впливати на них, розширюючи сферу своєї діяльності, ефективно використовуючи маркетинг, стратегічний менеджмент, фінансові інструменти, економічний аналіз та інші прийоми конкурентної боротьби. Таким чином, ділова активність стала предметом глибоких досліджень як на макро так і на мікрорівні, причому між сукупною діловою активністю (на рівні національної економіки) і діловою активністю окремих економічних агентів (підприємств) існує тісний взаємозвязок, тобто економіка країни може бути представлена як сума ділових зусиль окремих господарюючих субєктів. Якісна оцінка ділової активності підприємств характеризує широту збуту товарів, репутацію підприємства, тощо, а кількісна - показує ступінь виконання плану за основними показниками, забезпечення заданих темпів їх зростання, а також рівень ефективності використання наявних ресурсів підприємства. Їх висновки зводяться в основному до того, що весь арсенал засобів та інструментів управління розвитком промислових підприємств обумовлений логікою конкурентної боротьби і повязаний з необхідністю підвищення ділової активності в діяльності підприємств. Наукова новизна одержаних результатів полягає в доповненні теоретико-методичних положень, спрямованих на розвязання наукового завдання щодо формування організаційно-економічних основ управління діловою активністю підприємств з використанням фінансових інструментів.У першому розділі „Уявлення підприємства з позиції теорії організаційного розвитку” розкрито методологічні основи управління діловою активністю підприємств на основі принципів самоорганізації. Підприємство, маючи в своєму розпорядженні ті або інші засоби виробництва, кадри, фінансові й інші ресурси, здатне реагувати на ринкові умови, що постійно змінюються, та підвищувати свою ділову активність. Схема властивостей, що формують конкурентоспроможність підприємства: Раціональним для характеристики ділової активності підприємства вважається положення, коли темпи нарощування балансового прибутку вищі темпів зростання обсягів виручки, а темпи зростання виручки - вище темпів росту основного капіталу (рис. Основний вплив на ділову активність підприємств здійснюють макроекономічні чинники, під впливом яких може формуватися або сприятливе підприємницьке середовище, стимулююче умови для активної поведінки господарюючого субєкта, або навпаки - передумови до згортання і загасання ділової активності в результаті збурень зовнішніх чинників. У другому розділі „Фінансові складові оцінки альтернатив підвищення ділової активності підприємства” систематизовано результати аналізу динаміки показників ділової активності підприємств з виробництва металевих конструкцій.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення науково-практичної задачі, що виявляється у підвищенні ділової активності машинобудівного підприємства з використанням фінансових інструментів. Автором обґрунтовано доцільність розгляду підприємства, як складної соціально-економічної організаційної системи, яка, незважаючи на мінливість ділового оточення та вплив на її фінансовий стан, цілеспрямовано функціонує та розвивається. Для розгляду концепцій управління підприємством у вигляді системи, що має властивості самоорганізовуватися, в роботі надані уточнені визначення таких понять, як розвиток, еволюція, зростання, коливання та інші, які вимагають деякої корекції в сучасних умовах. На підставі проведених досліджень автором визначено необхідні і достатні умови для підвищення ділової активності підприємства, виходячи з нових підходів до управління і процесів залучення у господарський оборот фінансових, людських, інформаційних і інших ресурсів при несподіваній появі високоефективних пропозицій або нових можливостей прискорення подальшого розвитку в просторово-часовому розрізі; В дисертації обґрунтовано, що раціональним для характеристики ділової активності підприємства слід вважати положення, коли темпи нарощування балансового прибутку мають бути вищими за темпи зростання обсягів виручки, а темпи зростання виручки - вищими за темпи росту основного капіталу.