Історичні засади виникнення місцевих фінансів. Порівняльна характеристика регіональної фінансової політики України, країн ЄС. Місцеві податки і збори, що стягуються в країнах ЄС, фінансова безпека регіонів. Міжбюджетні відносини в сфері місцевих фінансів.
Аннотация к работе
В цей період виникає високий науковий інтерес до проблем фінансування місцевих фінансів, формування місцевих фінансових інститутів. В наукових працях цього періоду місцеві фінанси розглядаються як “фінанси місцевих союзів”, “місцеве фінансове господарство”, “спілки публічного характеру”, “місцеве фінансове господарство адміністративних одиниць”. Так, у Положенні про місцеві фінанси СРСР від 26 квітня 1926 року зазначалося, що “місцеві фінанси” є складовою частиною єдиної системи фінансів Союзу РСР і перебувають у безпосередньому віданні місцевих рад та їх виконавчих комітетів (або президій міських рад) у випадках, передбачених законодавством союзних республік". Отже, у ХІХ - на початку ХХ ст. поняття «місцеві фінанси» відображало: переважно грошовий характер фінансових відносин; нерівноправність субєктів таких відносин, у якій одна із сторін мала владні повноваження; створення фондів грошових засобів у формі місцевих бюджетів; примусовий характер участі домогосподарств і підприємств у таких відносинах у звязку з необхідністю регулярного поповнення місцевого бюджету задля утримання місцевої адміністрації та виконання господарських функцій; формальний характер фінансових відносин тощо [5, с. Унаслідок зростання значення підприємницького сектору в економіці був розширений обєкт місцевих фінансів через дослідження не лише централізованих, а й децентралізованих фондів грошових ресурсів на місцях та їх впливу на розвиток місцевого господарства.Для постійного підтримання безпечного стану фінансової системи регіону необхідно здійснювати заходи, що забезпечують позитивну динаміку основних показників фінансового стану ефективним використанням подальшим нарощенням та збереження фінансового потенціалу регіонів діяльністю місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і територіальних громад. Для реалізації регіональної політики фінансової стабільності і росту необхідно після проведення оцінювання стану фінансової системи регіону, аналізу господарської специфіки регіону, а саме його природно-ресурсного потенціалу, наявних фінансових і трудових ресурсів, ураховуючи реальні можливості та обмеження їх оптимального використання й основні проблеми регіону, здійснити вибір пріоритетних для регіону матеріальних виробництв, завдяки розвитку яких стане можливим підвищення ефективності їх функціонування. На стратегічному рівні визначають довгострокові, розраховані на 10-15 років цілі регіону, напрями його розвитку, враховуючи загальну ситуацію на ринку праці, тенденції розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі, концепції й напрями розвитку народного господарства в цілому. Оскільки в діяльності регіону наявні джерела для його зростання, доцільно створювати різні резервні фонди, які у випадку погіршення стану фінансової системи регіону можна буде використовувати для його підтримки на етапі, під час якого буде проводитись аналіз причин погіршення стану і розроблятися заходи щодо їх нейтралізації; Цей захід можна розглядати як потенційне джерело зростання стану фінансової системи регіону, оскільки воно дасть змогу зменшити негативний вплив визначених показників фінансової безпеки регіону;Для оцінки рівня фінансвої безпеки регіону, покладено індекатори, які дозволять показати показники на рівні територіально-адміністративних одиниць. Аналізуючи наведені у таблиці 4.1. підходи, можна простежити певну обмеженість аспектів оцінювання фінансової безпеки другого рівня, що не враховує вплив всієї сукупності дестабілізуючих напрямків на рівень безпечного функціонування регіонів, деякі із запропонованих індикаторів не мають кількісного вираження, а це ускладнює їх практичне використання. Полинєв [2, с.633] - власні доходи територіального бюджету на душу населення; - частку регіональних дотацій територіального бюджету в загальній величині його доходів, включаючи дотації; - витрати територіального бюджету на душу населення, в тому числі за напрямками: на соціально-культурні заходи, на розвиток економіки, інші цілі; - загальний обсяг прибутку підприємств за всіма галузями економіки; - темпи росту прибутку підприємств за всіма галузями економіки; - загальний обсяг збитків підприємств за всіма галузями економіки; - частку збиткових підприємств за всіма галузями економіки; - різницю між загальними обсягами прибутків і збитків на одного зайнятого; - середній рівень рентабельності промислових, сільськогосподарських, будівельних та транспортних підприємств; - частку простроченої кредиторської заборгованості у її загальній величині; - частку простроченої дебіторської заборгованості у її загальній величині; - відношення загальних обсягів кредиторської заборгованості до обсягів дебіторської заборгованості; - прострочена заборгованість з видачі засобів на споживання підприємствам і організаціям промисловості, будівництва та сільського господарства. З урахуванням усіх перелічених аспектів, розроблено методику діагностики фінансової безпеки на основі визначення індикаторів та їх порогових значень.