Перехід від класичного мислення до некласичного як культурно-онтологічна основа ніцшеанської концепції людини. Пояснення концептуальних засад людини шляхом аналізу християнської і ніцшеанської антропології. Становлення конституїтивних аспектів Надлюдини.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Національний університет «Києво-Могилянська академія»Початок третього тисячоліття у світі визначається як ера технічного розвитку, яка супроводжується технічними, економічними, соціальними, духовними проблемами, що набувають планетарного характеру. Ця криза неминуче породила кризу духовності людини. Ніцше, вона має сповідувати ті цінності, що будуть не чужі життю. Ми отримали реакцію і порцію критики від європейських метафізиків на зразок Гегеля, отримали негативні відгуки з російсько-релігійної традиції від Соловйова і Федорова. Мета дослідження - розкрити змістовні аспектів вчення про Надлюдину Ф.Ніцше та основ ніцшеанської концепції людини в контексті сучасної європейської філософії.Ніцше народився в благодатний час і на благодатній землі, серед мужнього і працьовитого народу у Німеччині в місті Реккені. «Після закінчення школи вступив на філологічний факультет Боннського університету, а з 1865 року продовжив навчання в Лейпцизі, куди пішов за своїм учителем - професором філології Річле...»; За згадками саого Річле: «Ось вже за 39 років на моїх очах виросла велика кількіль молодих талантів, але ще ніколи я не знав молоду людину... яка так рано і в такому раньому віці був би наскільки зрілим, як цей Ніцше... У 1870 році під час франко-пруської війни Ніцше був добровільним санітаром. Незабаром у Ніцше почали виявлятися ознаки тяжкої недуги. Ніцше вважав, що "народжений посмертно"; насолода від жадоби пізнання підносила його на такі висоти, де він був вищим від мук і страждань.Ця приставка в собі має і певну заперечення і в своєму змістовному наповненні означає щось наближене до звеличення, ця зверхність «над» чимось, що було раніше. «Загальне, але не вичерпне поняття «надлюдина» перед всім має на меті проявити нігілстичну сутність людства, яке по-новому мислить самого себе, в даному випадку як людство, що саме бажає себе. Як про цей образ говорив сам Ніцше: «Я повинен був вшанувати Заратустру, перса: перси першими широко, всезагально осмислили історію...». У метафізичній площині розуміння даного питання, людина визначається як розумна тварина (animal rationale ), але «метафізичне» коріння цього визначення людини, на якому грунтується вся західноєвропейська історія, до сьогоднішнього дня не осягнута, не ухвалено суд думки...» Це означає, що мислення ще не виникає із розрізнення метафізичного питання про буття сущого і того питання про істину буття і тим самим про сутнісний розподіл буття до сутності людини. Як згодом у своєму творі «Ессе Номо», сам Ніцше узагальнив: «Слово «надлюдина» для позначення типу найвищої успішності, на противагу «сучасним» людям, «добрим» людям, християнам і іншим нігілістам - слово, яке в устах Заратустри, винищувача моралі, викликає безліч розмов, - майже всюди було зрозуміле з повною невинністю в сенсі цінностей, протилежних тим, які були представлені в образі Заратустри: я хочу сказати, як «ідеалістичний» тип вищої породи людей, як «полусвяті», як «напівгенієм».Чому людина має померти, померти слідом після Бога? Схема цього психологічного розуміння це, по-перше, ті фундаментальні відношення, коли людина, споглядає себе, оцінює себе, помиляється у своїй оцінці себе, надає собі форму (форму, якою людина, насправді, не є); по-друге - дія інстинктів і здатніть їх модифікації. Ніцше називає «стариною ілюзією» уявлення про те, що можна знати, чого саме ти хочеш і те, що ти вчинив...».Так навіть у своїй праці «Весела наука» Ніцше говорив, що одна з чотирьох помилок людини це те, що людина завше робить з себе те, чим вона не є насправді. «Де закінчується область слова, там для нас в більшості випадків закінчується і область буття, все те, що ми представляємо собою не те, чим ми здаємось в наших крайніх станах, котрі одні тільки і можно знати і про які і можна говорити...».Себто з цієї «плиності» людини, її вічної непостійності. Люди не знають можливості своїх інстинктів «наш досвід є харчовим продуктом, розкинутим наосліп: кожний інстинкт дивиться на кожну подію дня наскрізь призму того, чи можна якось його використати у своїх цілях; в своїй жагі інстинкт рівноцінно хватаєть за кожний стан, в якому знаходиться людина...».Якою повинна бути філософія, чим і як вона передбачає займатися, від яких цінностей слід відмовитися, яка мораль губить волю до життя - ці проблеми порушуються в останніх роботах Ніцше. Послідувала за нею «До генеалогії моралі» повинна була стати додатком до тексту «По той бік добра і зла». Така буде нова філософія, народжуваний «новий рід філософів», спокусників не буде догматичних в тому сенсі, що нові філософи не будуть претендувати на те, щоб їх особиста істина ставала загальної істиною, вони будуть вільними.