Суть віри як емоційно-духовного стану особистості та стрижня її життєдіяльності. Аналіз зв’язку вірування і мови, перетворень релігійних та культурних символів у сучасності. Синтез психологічних аспектів переконання і віртуальності у сфері віровчення.
Аннотация к работе
Філософсько-релігієзнавчий аналіз віри та її критеріївЗ іншого боку, сьогодні присутні пошуки ідентичності, спроби виробити та закріпити нову ідентичність - наприклад, відшукати точку опертя на національну культуру, національні традиції, релігійну ідентичність, звертання до релігії, вільний вибір релігійної приналежності, звертання до проблем релігійності, релігійного досвіду, віри і т.д. Сьогодні наука звертається до онтологічних, культурологічних, психологічних основ віри. У сучасних дослідженнях аналітичної філософії аналізуються проблеми мови та віри, символів віри. Тому дослідження феномену релігійної віри, її сутнісних характеристик, критеріїв, категоріального апарату, місця і ролі в житті сучасної людини, проблеми самоідентифікації й інтеграції особистості в суспільство, залишається актуальним і своєчасним. По-перше, віра як така була розкрита у Старому і Новому Завітах, у Посланнях апостолів, особливо у Посланнях апостола Павла, аналізувалася багатьма отцями церкви, серед яких слід відмітити Афанасія Великого, який обґрунтував віру як «мистецтво життя з Богом»; Кирила Єрусалимського, для якого найголовнішими були істини віри; Макарія Великого, який вирізнив поняття «досконала віра»; Амврося Медіоланського, який розкрив символи віри; Аврелія Августина, який зосередив увагу на гносеологічній проблематиці віри; Іоанна Дамаскіна, який вважав найголовнішим точний виклад сутності віри й віровчення.