Англійський філософ-матеріаліст Томас Гоббс, його погляди на державу, захист теорії суспільного договору. Погляди Т. Гоббса на право та законодавство, тенденція до раціоналізації державного механізму, політичної влади. Уявлення Гоббса про природу людини.
Аннотация к работе
Завдання політичної науки Гоббс вбачав у тому, щоб слугувати викоріненню із суспільного життя кровопролить і війн, утверджувати благоденство всіх людей. Причину виникнення та існування політичної влади і держави Гоббс повязував із природою і якостями людини як Істоти Розумної, але водночас і егоїстичної, наділеної сильними «природними пристрастями». Це, за Гоббсом, - природний стан людського роду: на відміну деяких відомих своїх сучасників (нідерландця Гуго Гроція та ін.) Гоббс розглядає як основну якість людини не прагнення до спілкування, а егоїзм, індивідуалізм. Відмовляючись від природних прав, тобто волі робити усе для самозбереження, люди переносять їх на державу, сутність якого Томас Гоббс визначав як. єдину особу, відповідальними за дії якої зробили себе шляхом взаємного договору між собою величезна безліч людей, для того щоб ця особа могла використовувати силу і засоби всіх їх так, як вона вважає це необхідним для їхнього миру і загального захисту. Держава, пише Гоббс, виникає на основі суспільного контракту,-договору між людьми.Після опрацювання даної теми можна зробити висновок, що спочатку джерелом влади Т.Гоббс вважав договір між підданими і правителем, що (договір) не може бути розірваним без згоди обох сторін. Однак ідеологи революції приводили чимало фактів порушення королем їм же на себе узятих зобовязань; тому, мабуть, Гоббс і формулює трохи інше поняття суспільного договору (кожного з кожним), у якому правитель узагалі не приймає участі, а виходить, і не може його порушити. Влада суверена абсолютна: йому належать право видання законів, контроль за їхнім дотриманням, установлення податків, призначення чиновників і суддів; навіть думки підданих підлеглі суверену - правитель держави визначає, яка чи релігія секта щира, а яка немає. Ефективною формою держави він вважав абсолютну монархію, але в численних розясненнях і застереженнях, у сутності давав місце революційним принципам, але загалом же англійський теоретик політики і права залишався абсолютистом - прибічником необмеженої монархії.
Вывод
Після опрацювання даної теми можна зробити висновок, що спочатку джерелом влади Т.Гоббс вважав договір між підданими і правителем, що (договір) не може бути розірваним без згоди обох сторін. Однак ідеологи революції приводили чимало фактів порушення королем їм же на себе узятих зобовязань; тому, мабуть, Гоббс і формулює трохи інше поняття суспільного договору (кожного з кожним), у якому правитель узагалі не приймає участі, а виходить, і не може його порушити.
Влада суверена абсолютна: йому належать право видання законів, контроль за їхнім дотриманням, установлення податків, призначення чиновників і суддів; навіть думки підданих підлеглі суверену - правитель держави визначає, яка чи релігія секта щира, а яка немає.
У працях Гоббса міститься розуміння волі як права робити те, що не заборонено законом. На його думку ціль законів не в тім, щоб удержати людей від усяких дій, а в тім, щоб дати їм правильний напрямок. Уявлення Т.Гоббса про природу людини значно відбивали інтереси буржуа епохи розвитку капіталізму, що почалась.
Гоббс будував своє вчення на вивченні природи і пристрастей людини. Ефективною формою держави він вважав абсолютну монархію, але в численних розясненнях і застереженнях, у сутності давав місце революційним принципам, але загалом же англійський теоретик політики і права залишався абсолютистом - прибічником необмеженої монархії.
У теорії суспільства і держави Гоббса помітні зародки матеріалістичного розуміння суспільних явищ. У його теорії є держава і підлеглий, але нема Громадянина. Влада - сила державного абсолютизму - механічно і гіпертрофовано підноситься у нього над правом - свободою людини. Філолофсько-правове вчення Гоббса вплинуло на наступну історію політико-правової думки.
Список литературы
1. Історія політичних вчень. Під ред. О.В. Мартишина. - М.: Юрист, 1996.
2. Історія політичних і правових вчень. Підручник для вузів. Під ред. проф. Нерсесянца В.С. - М. НОРМА - ІНФРА - М 1998.
3. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Під ред. О.Э. Лейста. - М.: Юрид.літ., 1997.
4. Історія політичних і правових вчень: Хрестоматія / Під ред. В.П.Малахового. - Москва: Академічний проект, 2000.
5. Черніловский З.М. Загальна історія держави і права: Підручник. - М.: Вища школа, 1983.
6. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія правових і політичних вчень. - К.: Юрніком Інтер, 1999