Аналіз функцій, динаміки, класифікації і типології юридичних конфліктів, їх атрибутивні риси та структурні компоненти. Основні чинники виникнення і поширення колізійності в юридичній практиці та правові основи її вирішення згідно чинного законодавства.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукАНОТАЦІЯ юридичний конфлікт правовий законодавство Філософсько-правові засади конфліктів у сфері професійної діяльності юриста. У дисертації узагальнено результати дослідження, що стосуються філософсько-правового осмислення конфліктів у сфері професійної діяльності юриста.Саме таке формулювання проблематики конфлікту, поза сумнівом, і підтверджує актуальність теми дослідження. Знання природи конфлікту допомагає орієнтуватись у складній соціальній дійсності нашого часу, знаходити правильні рішення в нестандартних ситуаціях і надзвичайних умовах, дає можливість глибше пізнати людську природу з усіма її вадами. Головним завданням влади та громадськості є пошук можливостей і шляхів переведення конфліктів з їх вибухових і деструктивних форм у конструктивні, коли вони можуть і повинні позитивно вплинути на суспільство. Знання загальної теорії конфлікту дасть змогу юристам у професійній діяльності контролювати конфлікти, управляти ними і вирішувати їх. Як вихідне положення вони використовують таку характеристику професійної діяльності юриста: здійснюється у сфері права; субєктами здійснення виступають юристи - спеціально підготовлені фахівці; юридична діяльність спрямовується на організацію діяльності інших субєктів права; кінцевою метою юридичної діяльності є впорядкування та узгодження суспільних відносин; під час її здійснення використовуються як правові, так і неправові засоби; юридична діяльність регламентується правовими та іншими соціальними нормами; здійснюється у формах практичної, наукової та освітньої діяльності.Розділ 1 “Теоретико-методологічні основи філософсько-правового осмислення конфліктів у професійній діяльності юриста” присвячено аналізу філософсько-правових та соціологічних концепцій конфлікту як соціального явища, визначенню основних методологічних підходів, що використовуються науковцями, та становлять засади методології дослідження. “Філософсько-правові та соціологічні концепції про конфлікт як соціальне явище” здійснено систематизований аналіз наукових досліджень зазначеної проблематики, на підставі якого автор стверджує, що конфлікт є біполярним явищем - протистоянням двох початків, що проявляється в активності сторін, спрямованій на подолання суперечності, причому сторони конфлікту представлені активним субєктом. На межі XIX-XX століть сформувалися основні ідеї, що зберігають свою актуальність і нині: конфлікт є нормальним соціальним явищем; конфлікт виконує позитивні функції у процесі суспільного розвитку; протилежність між правлячою меншиною і керованою більшістю є неминучим і вічним явищем, що викликає різні тертя, колізії, конфлікти; існує залежність між змінами економічної, політичної, духовної сторін життя суспільства і конфліктними ситуаціями, що виникають унаслідок цих змін. Первинна точка зору на конфлікт як на негативне явище, що вимагає придушення, усунення тощо, еволюціонувала до характерного для сучасної науки сприйняття конфлікту як невідємного елементу соціального життя, що має й позитивні функції. Доведено, що юридичний конфлікт - найбільш цивілізована форма соціального протиборства, оскільки він здійснюється в межах певної процедури, його логічною основою є досить чітка й переконлива аргументація, а розвязання такого конфлікту, як правило, формалізоване і санкціоноване волею держави або принципами і нормами права.“Роль права у вирішенні конфліктів” зазначено, що головним завданням органів влади, правоохоронних органів і громадськості є пошук можливостей і шляхів переведення конфліктів з їх вибухових і деструктивних форм у конструктивні, коли вони можуть і повинні здійснити позитивний вплив. Загострення багатьох сфер життя держави, суспільства і громадянина формує обєктивну необхідність спеціальної підготовки з основ конфліктології юристів, фахова діяльність яких обовязково присутня в управлінському апараті, представницьких органах усіх рівнів, правоохоронних органах тощо. Автор акцентує увагу на тому, що саме юридичні механізми вирішення конфліктів є найбільш ефективними, тому що сприяють вирішенню суперечностей законним шляхом, стабілізують ситуацію, породжують цілком реальні правові, соціальні й економічні наслідки і, що важливо, гарантують ухвалене рішення авторитетом та силою держави або міжнародного співтовариства. Розглянуто механізми вирішення конфлікту, які, загалом, зводяться до двох видів: вирішення конфлікту самими субєктами протиборства та втручання третьої сторони. “Способи вирішення конфліктів у професійній діяльності юриста” зазначено, що різноманітність змісту юридичних конфліктів припускає використання різних способів їх вирішення: переговори, посередництво, звернення до арбітра, судові процедури.На основі проведеного комплексного філософсько-правового дослідження проблем конфлікту в сфері професійної діяльності юристів сформулювало теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни та мають значення для науки та юридичної практики, зокрема: 1.