Антропологічно-правові та аксіологічно-правові основи міжнародно-правового дискурсу. Модифікації ідеальної моделі міжнародно-правового дискурсу у досягненні глобалізаційно-геополітичних намірів України. Еволюційна сутність моделювання консенсусу.
Аннотация к работе
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВРобота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ МВС України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Гарасимів Тарас Зеновійович, Львівський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри теорії та історії держави і права. Захист відбудеться «22» червня 2011р. о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: 79007, Україна, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, Україна, м.Численні прорахунки суверенної держави виникають там і тоді, коли гарантовані однаково рівні права перемовників порушуються через знівелювання комунікатором прав і свобод іншого субєкта, які забезпечують у дискурсі (відповідно до міжнародних норм) умови досягнення рівності та справедливості. Дослідження ґрунтується на контексті нової самоіндентифікації України як «позаблокової держави», в якому саме міжнародно-правова комунікативна раціональність постає вихідною передумовою успішного творення міжнародно-правового дискурсу держави. Теоретичною і методологічною основою дисертації є Конституція України, Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» 2010 р., Закон України «Про основи національної безпеки України» 2003 р., документи, що становлять договірно-правову базу відносин Україна-НАТО та Україна-Європейський Союз, у тому числі Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору, Угода про Партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами 1994 р., План дій «Україна-Європейський Союз» 2005 р., матеріали парламентських слухань щодо співробітництва з НАТО 2002 р. та матеріали слухань Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції 2008 р., Конвенція про захист прав людини та основних свобод тощо. Основні норми міжкультурної комунікативної раціональності вибудовуються на міжнародних стандартах юридичного забезпечення прав і свобод людини, оскільки норми міжнародного права у сфері захисту прав людини є обовязковими для всіх держав та їхніх органів. Наукове дослідження виконано у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами «Розробка методології теорії держави і права, філософії права» (державний реєстраційний номер 0106U003648); «Проблеми наукового забезпечення професійної діяльності органів внутрішніх справ в умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні» (державний реєстраційний номер 0106U003639); «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).Розділ 1 «Філософсько-правовий контекст структурування українських комунікативно-перемовних позицій у новому світопорядку» присвячено аналізу філософсько-правових концепцій міжнародно-правового дискурсу як соціального явища. «Історіографія поглядів на міжнародно-правовий дискурс» здійснено систематизований аналіз наукових досліджень зазначеної проблематики, на підставі якого доведено, що міжнародно-правовий дискурс відіграє сутнісну державотворчу роль в історії становлення і розвитку України. Автор формує розуміння міжнародно-правового дискурсу як правового простору, в якому здійснюється комунікативно-правовий акт, призначений для фіксації, збереження, консенсуалізації і передачі юридично-значущих інформацій та забезпечення раціональних результатів взаємодії міжнародного значення. Методологічним підґрунтям критичного дискурс-аналізу є міжнародно-правова комунікативна раціональність, екзистенційно-феноменологічна концепція права, в якій міжнародне право - це право апелювати до субєкт-субєктної рівності і справедливості як форми міжкультурного людського співіснування у контексті правового дискурсу, що є засобом глобального перетворення соціальної реальності. Проаналізовано договірно-правову сферу в її історичній ретроспекції як основу дії та визрівання принципів взаємодії на етапі становлення і розвитку міжнародно-правового дискурсу, його складової - міжнародно-правових перемовин - як одного із найстаріших інститутів міжнародного права, що історично складався на основі звичаєво-правових норм.У висновках сформульовані загальні підсумки аналізу теоретичних засад комунікативної раціональності у міжнародно-правовому дискурсі, узагальнені положення, що становлять концептуальну основу здійсненого дослідження. Визначення ключового поняття «комунікативна раціональність» передбачає трактування способу вияву комунікатором здатності до мотивованого вибору збалансованих правових способів діалогової взаємодії, орієнтованої на взаєморозуміння, у рамках міжнародних інтеракцій з метою вироблення раціональних позицій у системі нормативних регулятивів співпраці країн, які враховують національні інтереси та керуються нормами міжнародного права.