Історичні тенденції становлення у медичній науці нових парадигм: "здоров’я людини" та "етична спрямованість діяльності", аналіз їх ролі у трансформації сучасної медицини. Нові ідеї, репрезентовані у валеософії, біоетиці та концепції здоровотворення.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаЗахист відбудеться 30 вересня 2002 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.17 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:01033, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033 м. Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування історичних тенденцій становлення та розвитку у сучасній медичній науці нових парадигм: "здоровя людини" та "етична спрямованість діяльності", а також аналіз їх місця та ролі у трансформації сучасної медицини і охороні здоровя. Розглядається зміст нових парадигм, що базуються на методологічних засадах системності, соціокультурній детермінації, самоздійснення та розвитку людини у людському бутті, як противаги пануючим сьогодні парадигмам "хвороба людини" та "теоретична спрямованість діяльності". З метою адекватного осмислення синтезу біологічного, соціального та духовного в людині, а також сутності та способів його відображення до філософії науки залучаються нові ідеї, які репрезентовані у валеософії, біоетиці та концепції здоровотворення.Докорінні зрушення, що здійснюються на соціокультурному просторі України, актуалізують вивчення людських вимірів суспільного буття і, насамперед, такого важливого чинника соціального оновлення, яким є здоровя. Тому вивчення та переосмислення змісту та стратегії здоровоохоронної та здоровобудівної діяльності суспільства, майбутнє якого у першу чергу залежить від людських якостей, що формуються та відтворюються саме засобами медицини та біології, постає актуальною проблемою розвитку наукового пізнання, зокрема філософії науки. Сучасна філософія медицини, як її розділ, вивчає лише окремі сторони і особливості трансформації медицини та охорони здоровя (соціально-політичні, економічні, інформаційні та ін.). Теоретичний аспект актуальності дослідження проблеми трансформації медицини та охорони здоровя міститься у необхідності дослідження зміни старих парадигм (теоретичної спрямованості діяльності та хвороби людини) - новими (етичної спрямованості діяльності та здоровя людини). Можна виділити принаймні декілька основних напрямків історико-філософських, гуманітарних, філософсько-методологічних та теоретико-медичних джерел щодо питань світоглядно-філософського аналізу медицини і охорони здоровя та змісту їх сучасного трансформаційного перетворення, які посприяли розробці теми цього дисертаційного дослідження.Перший розділ - "Філософсько-методологічний аналіз пізнавальних підходів у сучасній медицині" містить загальні характеристики та аналіз розвитку сучасного медико-біологічного знання, дослідження особливостей системно-ієрархічного підходу як методологічного засобу трансформації медицини і охорони здоровя на прикладі історії та світоглядно-методологічних засад сучасної епідеміології як найбільш теоретично розвинутої галузі медико-біологічного знання. Фундаментальний аналіз стану сучасного медичного знання, де людина вже давно "присутня" відкрито та "прямо", свідчить, що медицина має особливу структуру теорії, яка відрізняє її від природознавства. Пошуки нових шляхів, традиційно, приводять дослідника у філософію та методологію науки, а також в область історії конкретної науки, вивчення якої дозволяє йому виявити внутрішні закономірності її розвитку, відмінні риси сучасного стану, невирішені проблеми і перспективи. Другий розділ дисертації "Філософська концепція людини як рушійна сила трансформаційних процесів у медицині" присвячено дослідженню методологічного значення категорії "людина" для аналізу єдності природного, соціального і духовного, осмисленню особливостей плюралістичного підходу до людини у сучасній філософії (від марксизму до феноменології), аналізу трансформації проблеми взаємозвязків біологічного і соціального та їх впливу на вирішення питання про майбутнє людини. Про це свідчать визначення валеології як науки, які, виходячи із засад-принципів, у дисертації обєднуються у шість груп: біхевіористське (пояснює здоровя за допомогою парадигм "поведінка" і "спосіб життя" людини); "системне" (розглядає здоровя як системну або полісистемну функцію); психоаналітичне (виводить здоровя з парадигми "несвідоме"); когнітивне (здоровя звязує з парадигмою "розумність" життя); "гуманістичне" (здоровя - наслідок освоєння соціально-культурної сфери); екзистенціальне (здоровя - проява екзистенціальної або інтенціональної природи людини).У дисертації вивчені істотні риси комплексної програми розгортання медико-валеологічної роботи, а саме: - наближення всіх її видів до потреб здоровотворчої практики, яку слід розуміти широко - від вирішення повсякденних задач життєдіяльності людини до зміни способу життя і засобів її діяльності; корінна зміна процесу навчання фахівця (лікаря, педагога, соціального робітника) за рахунок викор