Зв’язки та особливості взаємодії філософії науки та біоетики. Комплексне дослідження основних концептуальних моделей сучасної біоетики, їх порівняльний аналіз. Роль біоетичних ідей та концептів у трансформації теорії та практики охорони здоров’я.
Аннотация к работе
Інститут філософії імені Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукУ 70-х роках ХХ століття на межі природничих та гуманітарних наук починає формуватися новий міждисциплінарний напрям знань - біоетика, спрямований на розгляд та вирішення складних етичних дилем збереження здоровя та благополуччя людини, людства та довкілля, перш за все, в умовах інтенсивного застосування біомедичних технологій. Водночас, спроби філософського осмислення та обґрунтування біоетики «не встигають» за її стрімким визнанням та втіленням в практику, тому існує небезпека «спрощення» існуючих теоретико-методологічних проблем біоетики та її редукування до професійної медичної етики, зокрема, етики взаємовідносин лікаря та пацієнта. На нагальність проблеми вивчення передумов, засад та принципів біоетики та екоетики, необхідність філософсько-методологічного обґрунтування біоетики у своїх працях вказують В.Р. Важливий теоретичний контекст для дослідження взаємодії науки, технології, етики науки та біоетики становлять праці зарубіжних представників з філософії та соціології науки: Е. При вивченні закономірностей та особливостей проведення етичної експертизи біомедичних досліджень та принципів функціонування біоетики як соціальної інституції у вигляді комітетів з етики проводився контент-аналіз міжнародних декларацій, законодавчих актів у галузі охорони здоровя та проведення клінічних випробувань лікарських засобів, нормативних документів щодо стандартизації біомедичних досліджень та їх біоетичної експертизи.В першому розділі «Філософсько-методологічні проблеми формування та розвитку біоетики» досліджуються філософські аспекти взаємодії науки, технологій, етики науки та біоетики; аналізується вплив філософії та соціології науки на формування та становлення біоетики як наукового знання; розглядаються основні підходи до визначення змісту, обєкту, предмету, функцій, статусу, теоретичного та методологічного підґрунтя сучасної біоетики; піддаються критичному аналізу сучасні теоретико-методологічні підходи до обґрунтування біоетики як міждисциплінарного знання. У підрозділі 1.1 «Наука, технології та етика науки як предмет дослідження філософії науки» шляхом дослідження філософських аспектів взаємодії науки, технологій, етики науки та біоетики, гносеологічних та аксіологічних вимірів сучасної науки та технологій показано, що подальший вектор коеволюційного розвитку людини та природи повязаний з розширенням проблематики філософії науки з теоретико-аксіологічних вимірів природничих наук та технологій до прагматичних, нормативно-правових принципів та механізмів регулювання науки та технологій взагалі (В.І. Показано, що визначальну роль у біоетиці мають гіпотези та принципи ad hoc, які створюють тимчасову сферу контакту між фактами, принципами та фрагментами моральних теорій (які за певних умов можуть пояснити ці факти та запропонувати моральний вибір), детермінують напрямок біоетичних досліджень та залишають біоетичне знання частково незавершеним та відкритим для подальших перетворень (П. Існуюча множина підходів до обґрунтування біоетики як феномену науки не інтегрована в цілісну концепцію, і може бути систематизована наступним чином: 1) біоетика будується на підставах, що не є теоріями у власному розумінні цього слова (один або декілька етичних принципів); 2) для її теоретизації використовується теорія прикладної етики (applied ethics); 3) біоетика «запозичує» теоретико-методологічний інструментарій класичних та «некласичних» моральних теорій. У результаті проведеного дослідження показано, що найбільш важливими для біоетики є наступні ідеї філософії життя: 1) в центрі світу та світогляду знаходиться життя; 2) критерієм наукової істини та моралі є ступінь їх співрозмірності явищам життя; 3) мораль можлива тільки за умов її індивідуалізації; 4) людське життя - це нескінченний творчий процес щодо переосмислення засад та форм моралі; 5) життя та життєве характеризуються тривалістю та безперервністю становлення; 6) істинний смисл життя розкривається в актах переживання єдності з іншими.