Філософсько-естетична рефлексія референціальної метафори в образотворчому мистецтві: до питання про співвідношення екстралінгвістичного та лінгвістичного символізму - Статья
Проблема образотворчої метафори як форма виявлення загальносеміотичної проблеми сигніфікації та референції з метою диференціації метафори та символу. Виявлено природу образотворчої референціальної метафори та феномен інтертекстуальності в мистецтві.
Аннотация к работе
Філософсько-естетична рефлексія референціальної метафори в образотворчому мистецтві: до питання про співвідношення екстралінгвістичного та лінгвістичного символізмуУ висновку образотворча референціальна метафора охарактеризована як художня структура з «розщепленою» референцією, що поєднує іконічний та лінгвістичний символізм; як «форма змісту», семіотичний вимір репрезентації символу, який постає «субстанцією змісту» і має екстралінгвістичну природу. Причиною зазначеного є не лише очевидна «розмитість» категоріальних меж символу, знаку, метафори, а й незавершеність понятійних трансформацій, що відбувались в пострадянській естетичній думці останніх двох десятиліть. Метою даної статті є естетичний аналіз образотворчої референціальної метафори, здатний наблизити до розуміння відношення екстралінгвістичного та лінгвістичного символізму в структурі образотворчого тропосу, виявити співвідношення метафори та символу, створити теоретичні передумови до розбудови шляхів дослідження іносказання в мистецтві. Референціальну метафору вони розглядали «як мовний варіант образотворчої метафори, або метафори, яку застосовують у живописі», наголошуючи, що останню потрібно аналізувати «в рамках загальної риторики, що охоплює усі види мистецтва» [12, с. В образотворчості не існує ситуації «метафори в мові», існує лише метафора в творі/тексті, художня мова якого, на відміну від вербальної мови, є авторським ідіолектом, вторинним щодо твору, таким, що «реконструюється» на основі твору.