Джерела зародження чайної культури в Китаї, етапи її розвитку. Аналіз китайської і японської моделей чайної церемонії. Вплив чайної церемонії на розвиток художньої культури. Термінологічний корпус чайної церемонії в її китайському і японському варіантах.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата культурологіїНауковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Білецький Ігор Павлович, Харківський національний університет імені В.Н. Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент Алфьорова Зоя Іванівна, Харківська державна академія культури, декан факультету кіно-, телемистецтва кандидат мистецтвознавства, доцент Рибалко Світлана Борисівна, Харківська державна академія дизайну та мистецтв, професор кафедри теорії та історії мистецтв Захист відбудеться «14 » жовтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.807.01 у Харківській державній академії культури (61057, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури (61057, м.Серед явищ культури Далекого Сходу, що привертають увагу європейців, особливе місце посідає чайна церемонія. Традиція чаювання, як власне і назва цього напою в європейських мовах (tee, чай), були запозичені з Китаю. Унаслідок культурної революції, що знищила багато досягнень класичної культури, чайна церемонія була призабута й у самому Китаї. Процес культурного відродження в КНР сприяв поверненню із забуття спадщини минулого, зокрема чайної церемонії. Однак нечисленна популярна література, поодинокі візити майстрів з Китаю і Японії не дозволяють скласти цілісне уявлення про чайну церемонію, її філософсько-естетичний і соціокультурний зміст.Письмові джерела (тексти трактатів китайських і японських теоретиків, таких як Лу Юй (733-804), Такуан Сохо (XVII ст.), Судзукі Дайсецу (1870-1966), Окакура Какудзо (1862-1913); тексти філософських трактатів, що вплинули на розвиток усієї китайської культури в цілому, і чайної церемонії зокрема; літературні тексти, в яких відбиті різні аспекти чайної культури на різних історичних етапах її розвитку: романи, новели, поезія; дослідження вчених Китаю, Японії, Росії, України, Англії, США, що присвячені різним аспектам чайної культури); Процес дослідження здійснювався впродовж кількох етапів: 1) збір, систематизація й аналіз досліджень, присвячених чайній церемонії; виявлення кола невисвітлених у науковій літературі питань; 2) проведення польових досліджень (практика чайної церемонії як у ролі гостя, так і в якості майстра; опитування учасників чайної церемонії); 3) формулювання проблемної ситуації, розробка робочої гіпотези дослідження; 4) збір, систематизація й аналіз теоретичних трактатів, присвячених чайній церемонії; виявлення змістовного ядра чайної церемонії, його філософських, естетичних і етичних аспектів; 5) аналіз структури чайного дійства. Таким чином, функція чайного напою в китайській культурі мала чотири основні етапи розвитку: чай як ліки, чай як елемент релігійної практики, чай як утеча від світу, чай як модель соціального спілкування. Творець чайної церемонії Лу Юй у «Ча Цзін» («Книга про чай») писав про свою грубку, що вона зроблена із заліза, яке належить до стихії «металу»; грубку ставлять на підлогу (стихія «землі»); спалюють «дерево» (стихія «дерево»), використовують вогонь (стихія «вогонь») і воду (стихія «вода»), у результаті виходить чай. У момент заварювання чаю гармонія полягає в комбінації міри чаю та температури води; у частуванні гостей, котре здійснюється з радістю, виявляється повага до старших; процес чаювання супроводжується замилуванням чаєм (тобто необхідно продемонструвати свою скромність); середовище для чайної церемонії виявляє себе в спокої і скромності.Проведене дослідження розвитку чайної церемонії в Китаї та Японії дозволило дійти певних висновків. У працях китайських дослідників основний акцент робиться на вивченні історії, технології вирощування і заварювання чаю, у той час як культурологічні аспекти чайного ритуалу не набули належного висвітлення. Розвиток змістовних аспектів чайного дійства в Китаї відбивається і у вербальній формі, і в естетичних трактатах, у той час як в Японії осмислення базових принципів виражається в естетизації самого дійства і просторово-предметного середовища. У структурі тя-но-ю відсутній такий важливий елемент, як «куштування аромату чаю», що переводить поняття «гармонії», рівноваги винятково в соціальний аспект. Відмінності в моделях чайної церемонії в Китаї і Японії пояснюються і різним трактуванням терміна „гармонія”.