Розкриття гносеологічних аспектів сакрального, що проявляє себе в літургійно-містичній практиці, доктринальному віровченню, релігійно-філософських трактатах подвижників Православ’я. Аналітичний огляд концепції сакрального в патристичних творіннях авторів.
Аннотация к работе
ФІЛОСОФСЬКО-БОГОСЛОВСЬКІ АСПЕКТИ ГНОСЕОЛОГІЇ САКРАЛЬНОГО В ПРАВОСЛАВЇ Християнська гносеологія не можлива без досвідної участі в таїнствах Церкви і всього богослужбового життя, в якому Церква свідчить не догматичним способом, а мовою сакраментального символізму, де знаходять свій вираз сакральні істини віри, які є не тільки джерелом богослівя, а в більшій мірі - критерієм православної гносеології.Основні питання, які ставить теперішня теологія - є осмислення літургічного життя православя, внутрішнє сакрально-містичне життя церкви, положення й роль християнина в церкві. Нерозривний взаємозвязок слова і таїнства вміщений в саму сутність Церкви (Діян.12,24): з одного боку, призначення Церкви - перебувати у Христі (Слові), з іншого - в таїнстві ми долучаємось до Того, Хто приходить і Сам перебуває в слові, і Який Сам є "Світлом розуму". Тому Церква у своєму містагогічному приготуванні готує людину до пізнання таїн Божих тим, що духовно і благотворно впливає на душу людини, зміцнює її віру, зєднує її початкове пізнання з молитвою, щоб посередництвом останньої, влити "нове вино в нові міхи". Це тому, що Церква "сповідує свою віру всим своїм життям: вченням, яке возвіщається Святим Духом, таїнствами, в яких діє Святий Дух, і обрядами, якими Він же і керує" [10, с. Вступ в Церкву - нову реальність вимагав усвідомлення всього, що відбувається в ній: таїнств, богослужіння, всього літургійного життя.