Аналіз духовно-культурної ситуації в Україні початку ХІХ ст. Виявлення особливостей і тенденцій розвитку філософської антропології М.В Гоголя на основі систематичного аналізу творів мислителя та їх інтерпретаційних можливостей в духовній культурі.
Аннотация к работе
Інститут філософії імені Г.С. Національної академії наук України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНині, на межі тисячоліть людство переживає період великих потрясінь, коли відбуваються цивілізаційні зрушення, внаслідок чого і окрема людина, і людство у цілому опиняються віч-навіч з питанням про способи та можливості свого подальшого існування. З метою її оптимального використання вітчизняна філософська антропологія та філософія культури звертаються до історичної спадщини і знаходять там плідні інтуїції, осмислення яких та інтерпретація у сучасних контекстах відкривають нові проблемні аспекти такого тематичного поля, як буття людини в ускладнених структурах її життєвого світу. Аналіз антропологічної концепції М. В.Гоголя у запропонованому тематичному аспекті не тільки сприятиме остаточному подоланню застарілих стереотипів щодо особистості письменника, але й послужить імпульсом для активізації процесів переосмислення людського буття в динаміці соціального часу, формуванню національної свідомості громадян України. Гоголь (Людина і Бог, Людина і Світ, людська екзистенція, національна людина тощо), знаходять відгук у сучасній українській філософській думці. Гоголя на людину мало застосування герменевтичного, культурно-історичного методів та методу антропологічної редукції, методології історичної реконструкції та актуалізації культурної семантики, принципу комплементарності.Гоголя відкриваються нові можливості кордоцентричної орієнтації: українська нація і ідея; амбівалентність української людини/душі; концепт індивідуальності українця як осереддя нації, народу, суспільства; ідея гармонії людини і природи як основа гармонії самого індивіда українця; ідея первня кордоцентризму у співвідношенні раціонального та ірраціонального; концепти “мертва душа” - “жива душа”. Гоголя, ми виявили: основна її тема - людина в сутності свого існування (“внутрішня людина”, “жива” людська душа). У світлі духовних шукань Миколи Гоголя стає зрозумілим звязок його філософського типу світовідчуття з типом його душевної і духовної структури (саме в силу цієї нерозривного звязку стиль його мислення й був екзистенційним), що знаходить прояв у дослідженні Гоголем людської душі, людської сутності, його переконаності в тім, що світ явищ, оточуючий його емпіричний світ не є світом дійсним і КІНЦЕВИМ. Це виявляється в гоголівському вченні про людину, де за ідеал виступає тип людини-творця, духовної людини, що постійно перебуває у стані духовного розвитку, пошуку істинного “Я”, під час якого людина освоює трансцендентне у своєму бутті. Розглянуті цінності й ідеали в літературній та життєвій творчості Миколи Гоголя дають підстави вважати, що постійно відтворюючи відкритість людини перед буттям, мислитель осягає невичерпну повноту сенсу буття людини - живу душу, котра становить сенс існування кожної людини і виступає тою ціннісною орієнтацією, що спрямовує на пошук ідеалу через шерег певних щаблів.