Аналіз інтерпретаційних можливостей екзистенційно-антропологічної концепції на прикладі творчості М. Гоголя. Виявлення філософських та антропологічних інтенцій. Дослідження феномена людини у загальній системі концептів автентичності людського буття.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНині, на межі тисячоліть людство переживає період великих потрясінь, коли відбуваються цивілізаційні зрушення, внаслідок чого і окрема людина, і людство у цілому опиняються віч-навіч з питанням про способи та можливості свого подальшого існування. З метою її оптимального використання вітчизняна філософська антропологія та філософія культури звертаються до історичної спадщини і знаходять там плідні інтуїції, осмислення яких та інтерпретація у сучасних контекстах відкривають нові проблемні аспекти такого тематичного поля, як буття людини в ускладнених структурах її життєвого світу. Гоголя у запропонованому тематичному аспекті не тільки сприятиме остаточному подоланню застарілих стереотипів щодо особистості письменника, але й послужить імпульсом для активізації процесів переосмислення людського буття в динаміці соціального часу, формуванню національної свідомості громадян України. Гоголь (Людина і Бог, Людина і Світ, людська екзистенція, національна людина тощо), знаходять відгук у сучасній українській філософській думці. Гоголя на людину мало застосування герменевтичного, культурно-історичного методів та методу антропологічної редукції, методології історичної реконструкції та актуалізації культурної семантики, принципу комплементарності.Гоголь вкладає глибинні душевні пласти людини, її духовність та індивідуальність. Гоголя, ми виявили: основна її тема - людина в сутності свого існування (“внутрішня людина”, “жива” людська душа). У світлі духовних шукань Миколи Гоголя стає зрозумілим звязок його філософського типу світовідчуття з типом його душевної і духовної структури (саме в силу цієї нерозривного звязку стиль його мислення й був екзистенційним), що знаходить прояв у дослідженні Гоголем людської душі, людської сутності, його переконаності в тім, що світ явищ, оточуючий його емпіричний світ не є світом дійсним і кінцевим. Це виявляється в гоголівському вченні про людину, де за ідеал виступає тип людини-творця, духовної людини, що постійно перебуває у стані духовного розвитку, пошуку істинного “Я”, під час якого людина освоює трансцендентне у своєму бутті. Розглянуті цінності й ідеали в літературній та життєвій творчості Миколи Гоголя дають підстави вважати, що постійно відтворюючи відкритість людини перед буттям, мислитель осягає невичерпну повноту сенсу буття людини - живу душу, котра становить сенс існування кожної людини і виступає тою ціннісною орієнтацією, що спрямовує на пошук ідеалу через шерег певних щаблів.