Філософське осмислення сучасних наукових підходів до проблем передбачення та їх впливу на прогностичну діяльність у сфері військового будівництва та підготовки військ. Характеристика специфіки військово-прогностичної діяльності у мирний та воєнний час.
Аннотация к работе
СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукНауковий керівник:доктор філософських наук, професор, ЦЮРУПА Михайло Володимирович, Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, професор кафедри. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор, ОГОРОДНИК Іван Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри. кандидат філософських наук, доцент, ДЕМЧУК Павло Олексійович, Науково-дослідний центр (гуманітарних проблем) Збройних Сил України, старший науковий співробітник. Захист відбудеться “27 ”грудня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.01 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, м.Багатовекторні тенденції еволюції форм міжнародних відносин, способів військового протистояння, докорінна зміна воєнно-політичної обстановки у світі призвели до становлення нових філософських і наукових підходів у вирішенні проблем війни та миру. Динаміка воєнно-політичних процесів, військової справи, необхідність мінімізації негативних наслідків, повязаних з військовою діяльністю, потребує проведення фундаментальних досліджень проблеми наукового передбачення у військовій сфері. Цілісна система духовного осягнення феноменів війни та миру відтворюється у філософсько-наукових концепціях, опосередкованих світоглядними, суспільно-історичними, соціально-політичними, культурними та іншими чинниками. Отже ефективність наукового передбачення у військовій сфері залишатиметься низькою, а прогресивний розвиток військової справи в Україні буде побажанням або ілюзією. Таким чином обєктивна потреба розвитку наукового передбачення у військовій сфері зумовила вибір теми дисертації.Передбачення у військовій сфері ґрунтується на вимогах суспільної та військової практики, що визначають його мету, обєкти, засоби і можливості. У другому підрозділі першого розділу “Прогностика як методологічна основа наукового передбачення та методологія військово-прогностичної діяльності” прогностика розглядається, як теорія та методологія прогнозування в різних сферах, в тому числі і військовій. Наукове ж передбачення є реалізацією здатності людини до передбачення, яке відбувається на основі пізнання наукових прогностичних фактів, законів, теорій, гіпотез. Результатом процесу прогнозування є прогноз - гіпотетична ідеальна модель явища, що описана мовою науки, сукупність науково обґрунтованих гіпотетико-ймовірнісних суджень, в яких відбивається найбільш ймовірна кількісно-якісна характеристика обєкта. Відзначається, що прогнозування у військовій сфері відбувається відповідно до загальної логіки розробки прогнозів, але має власні специфічні ознаки, що зумовлені особливостями обєктів та засобів прогнозування, умов, за яких воно відбувається, способами виразу кінцевого результату, соціальним значенням тощо.У першому підрозділі третього розділу “Військово-наукове передбачення характеру можливої війни (збройного конфлікту)” на основі сучасних філософсько-методологічних підходів щодо вирішення проблем війни та миру робиться спроба окреслити контури, визначити найімовірніші характерні риси майбутніх війн (збройних конфліктів). Антропологічний поворот у філософії, гуманістичні погляди на війни (збройні конфлікти) відбивають прагнення людства до неконфліктних відносин, мінімізації жертв, запобігання катастроф та підсвідомо є засобом захисту людства від омніциду. За типом зброї війни ХХІ століття можуть бути війнами шостого покоління, головну роль в яких буде відігравати високоточна зброя та зброя, розроблена на нових фізичних принципах, яка, як вважається, буде екологонебезпечною. Передбачаються війни (збройні конфлікти) між державами, що належать як до однієї, так і до різних цивілізацій; Встановлено, що характерними ознаками майбутніх війн (збройних конфліктів) можуть бути:-спрямованість не стільки на фізичне знищення противника під час збройної боротьби, скільки на послаблення його воєнного та економічного потенціалу, придушення волі чинити опір;Визначальними факторами, що зумовлюють специфіку військово-наукового передбачення є:-докорінна зміна філософських підходів до вирішення проблем війни та миру з ідеологічних на цивілізаційно-культурні, що є результатом усвідомлення людиною можливих фатальних наслідків військової діяльності. Особливості наукового передбачення у військовій сфері простежуються у зміні обєкта та мети військово-наукового прогнозування. Обєктом прогнозування розглядається не сама війна (збройний конфлікт), а воєнна загроза, можливість виникнення війни (збройного конфлікту), що має сприяти недопущенню трансформації конфліктів у збройну фазу.