Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут. Роль філософії в обґрунтуванні наукового світорозуміння, розробці світоглядних універсалій і ціннісних орієнтацій. Культурно-виховна та освітня функція науки.
Аннотация к работе
Критеріями науковості, які відрізняють науку від інших форм пізнання є: обєктивність, системність, практична націленість, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів. За предметом і методом пізнання розрізняють науки про природу - природничі; науки про суспільство - суспільні; технічні науки. Для будь-якого виду людської діяльності характерні прийоми міркувань, що застосовуються й у науці, а саме: індукція і дедукція, аналіз і синтез, абстрагування й узагальнення, ідеалізація, аналогія, опис, пояснення, пророкування, гіпотеза, підтвердження, спростування й ін. Розходження методів і засобів, застосовуваних у різних науках, визначаються і специфікою предметних областей, і рівнем розвитку науки. Якщо в класичній філософській традиції філософія трактувалася як особливого роду наука, то сучасні мислителі часто розвивають філософські побудови різко відмежовані від науки (це відноситься, наприклад, до екзистенціалістів, неопозитивістам).Навпаки, вони історично змінюються і розвиваються, як і сама наука; більше того, розвиток соціальних функцій являє собою важливу сторону розвитку самої науки. Це, по-перше, функції пізнавальна і світоглядна, по-друге, функції науки як безпосередньої продуктивної сили, по-третє, її функції як соціальної сили, в четверте, культурна функція та інші функції, повязані з тим, що наукові знання і методи нині все ширше використовуються при вирішенні самих різних проблем, що виникають в ході суспільного розвитку. Наука виробляє насамперед наукову картину світу як сукупність знань про природу, суспільство і людину. Відповідаючи на економічні потреби суспільства, наука реалізує себе в функції безпосередньої продуктивної сили, виступаючи як найважливішого фактора господарсько-культурного розвитку людей. Дослідники говорять і пишуть про перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, про науку як особливому "цеху" виробництва, віднесення вчених до продуктивним працівникам, а все це якраз і характеризує цю функцію науки.Будь-яка філософська рефлексія над наукою - завжди історична рефлексія, тобто відповідає конкретному етапу розвитку науки і створена в конкретній системі уявлень про науку. Середньостатистичний аспірант не відчуває потреби в самооцінці власних уявлень про науку, оскільки наука перетворюється в сферу його повсякденної діяльності. Зміст і структура розділу "Наука як феномен культури" організовані таким чином, щоб забезпечити читачу можливість самооцінки особистих уявлень про науку та створити умови для реконструкції того образу науки, в межах якого була створена та чи інша концепція філософії науки. Таким чином, різноманіття образів науки (масових і професіональних) доповнюється нескінченними суперечками про точне "визначення" (дефініції) науки, про межі між науковим і ненауковим, які ведуться в усіх формах теоретичних рефлексій над наукою: від аморфного наукознавства до філософії науки. Різноманіття теоретичних моделей науки робить проблемним можливість викладу певного інваріанта знань про науку, який максимально відповідає реальній науці й дозволяє використовувати його як підставу для рішення проблеми коректної інтерпретації історичних форм філософії науки.Під закономірностями розвитку науки розуміють тривалі традиції, що простежуються між етапами її розвитку. Розрізняють закономірності розвитку науки: акумуляція (нагромадження) знань, революційний характер розвитку, конкурентність науково-дослідних програм. Акумуляція знань відображає особливість розвитку науки, що означає узагальнення фактів, поступовий приріст знання, спадкоємний звязок між різними коріннями знань у становленні конкретної теорії, а також нагромадження і збереження знань базового характеру в розвитку концепції. Класик філософії науки Джон Мілль у праці "Система логіки" також пропонував індукцію як спосіб прирощення знань, але підкреслював, що ефективність індуктивного методу забезпечується систематизацією, що ґрунтується на дедукції. Все, що відомо про природу, стає наукою лише тоді, коли виступає ряд інших істин, де відносини між загальними принципами і подробицями повністю зрозумілі і де можна визнати кожну окрему істину за прояв дій законів більш загальних.Розкриваючи тему, я показала що, філософія науки, що видно вже з назви, є філософською дисципліною, і тому в процесі створення її концепцій в теорій обовязково використовувалися рефлексивні процедури. Будь-яка філософська рефлексія над наукою - завжди історична рефлексія, тобто відповідає конкретному етапу розвитку науки і створена в конкретній системі уявлень про науку. В межах філософії науки рефлексії над наукою доведені до рівня теорії, тому такі моделі науки і наукового знання у більшості випадків претендують на загальність, а іноді й на абсолютність.
План
Зміст контрольної роботи
1. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
2. Соціальні функції науки
3. Наука як феномен культури
4. Закономірності розвитку науки
Висновок
Використана література
1. Наука як система знань, пізнавальна діяльність, вид духовного виробництва і соціальний інститут
Наука - форма духовної діяльності людей, яка скерована на отримання істинних знань про світ (природу, суспільство, мислення), на відкриття обєктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.
Наука - це процес творчої діяльності по отриманню нового знання, і результат цієї діяльності у вигляді цілісної системи знань, сформульованих на основі певних принципів.