Трансформація морально-світоглядних чинників суспільної та індивідуальної свідомості, передумова застосування насилля і терору. Специфіка формування моралі і світогляду в релігійно-християнській традиції. Історико-філософський аналіз зарубіжної філософії.
Аннотация к работе
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.СКОВОРОДИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук Робота виконана в Інституті філософії імені Г.Сковороди НАН України, в відділі історії зарубіжної філософії Науковий консультант: доктор філософських наук, академік НАН України Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Бичко Ада Корніївна, Київський державний інститут театрального мистецтва ім.Карпенка-Карого; Захист відбудеться "22" червня 2001 р.о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.161.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філософських наук в Інституті філософії імені Г.Сковороди НАН України, адреса: 252001, м.Київ - 1, вул.Трьохсвятительська,4.Саме цей факт і спрямовує на подальші теоретичні філософські, соціологічні, психоаналітичні дослідження проблем насильства і терору у сучасному світі. Предметом аналізу сьогодні повинні стати організовані суспільні форми насилля, їх взаємозвязок з проблемами самореалізації індивіда, історичні трансформації сутності насилля, видозміни його форм, типів і різновидів, трансформація засобів і методології, практико-соціальні аспекти організації форм протидії насиллю. Важливим аспектом аналізу у цій сфері виступає і взаємозвязок між мораллю, світоглядом і насильством. Тією чи іншою мірою до неї звертались Геракліт і Епікур (З ідеями щодо конфліктів та боротьби як основи існування усіх речей), Клімент, Оріген і Тртулліан з їхнім засудженням насильства як протиприродного чинника в існуванні людства, Августін Аврелій та Фома Аквінський з обгрунтуванням концепції “святої віни” на захист церкви та віри, Данте і Роттердамський з гуманістичними інтерпретаціями проблем насилля, Ф.Бекон з його глибоким розумінням матеріальних чинників у виникненні насильства, Дж.Прістлі, Ш.Монтескє, Д.Дідро, Ж.-Ж.Руссо і Вольтер з їхньою критикою і засудженням насильства, Гоббс і Кант з ідеями щодо “природності” суспільних взаємин, що визначаються насильством, Гегель зі своєю інтерпретацією всесвітньо-історичної ролі насильства, Дарвін і Мальтус, Г.Спенсер і У.Беджгот, Г.Ратценхофер та Л.Гумплович як продовжувачі ідей соціального дарвінізму, Г.Зіммель як створювач “соціології конфлікта”, К.Маркс зі своїм соціально-економічним обгрунтуванням насильства, В.Парето та Г.Моска як створювачі концептуального розуміння насильства у сучасній політології, Ж.Сорель зі своїм розумінням насильства як основопокладаючої форми правління й найвищого творчого початку історії, Ф.Оппенгеймер з його теорією щодо ролі насильства у соціальних конфліктах, А.Бентлі зі своїми ідеями щодо “насильства-тиску”, Ф.Ніцше з його ідеями щодо неуникненності боротьби за існування, А.Шопенгауер, Г.Маркузе, Ж.-Л.Сартр, К.Ясперс, З.Фройд, Е.Фромм, К.Юнг та інші найвідоміші мислителі сучасності. Найбільш загальним проблемам дослідження насильства були присвячені праці Е.А.Араб-Огли, Г.Ю.Глезермана, В.Є.Давидовича, В.В.Денисова, Р.І.Косолапова, Г.І.Шахназарова, окремі аспекти взаємозвязку насильства і моралі на Україні досліджували В.С.Пазенок, І.В.Бичко, В.Г.Кремінь.У першому підрозділі “Насилля як війна, смертна кара та флагеляція в контексті конкретно-історичних парадигм моралі і світогляду” досліджуються різноманітні види насилля в Давній Греції, давньому Римі, стародавньому Китаї, Японії, середньовічній Європі, Росії з огляду на їх взаємозв”язок з мораллю та світоглядом. Зазначається, що мета застосування, характер дії насильства, реакція на ці дії з прадавніх часів визначалися в системі цінностей, світоглядних орієнтацій і навіть менталітету відповідного соціуму, народу, їхніми культурними традиціями, звичаями та віруваннями, тобто - в системах реально діючих, конкретно-історичних парадигм моралі і світогляду. Це дає можливість зрозуміти емоційно-психологічні причини застосування актів насильства, більш коректно визначити спеціфіку логіки суб”єкта відповідної дії, визначити чому такі феномени як, наприклад, “безкорисна злість” (те, що Спіноза визначав як sympathia malevolens) подеколи поціновувалися як цілком нормальна якість індивіда (адже в різні історичні епохи різним був не тільки взаємозв”язок між мораллю, моральністю та насильством, але й саме підгрунтя, основа формування моральності, психоемоційний комплекс свідомості, тип світоусвідомлення та світорозуміння індивідів). Поняття “насилля” і “терор” в філософії К.Маркса та Ф.Енгельса” зазначається, що в марксизмі поняття насилля “вписується” в контекст історичної трансформації соціально-економічних відносин. У другому підроздлі “Теорія і практика застосування насилля і терору в період пролетарської диктатури в СРСР” зазначається, що у світоглядній парадигмі більшовиків стало моральним і припустимим усе: і експорт революцій, і громадянські війни, і безмежне насилля, і терор, й різноманітні соціальні експеременти над долями мільйонів людей.