Аналіз концептуалізації традиції філософії права, спрямованої на розуміння правової держави. Обґрунтування легітимації державно-правового ладу, в контексті новоєвропейської думки. Поняття соціального примусу як похідної свободи членів суспільства.
Аннотация к работе
Національна академія внутрішніх справ України МВС УкраїниФілософія права продовж багатьох сторіч ґрунтовно досліджувала соціально-політичні та державно-правові аспекти найголовніших (граничних) проблем суспільного життя, результатом чого стала значна кількість філософсько-правових концептуалізацій, що поряд з критичними оцінками існуючих соціальних норм, цінностей та інституцій, здійснювали аналіз нормативних засад нових, більш справедливих основ державно-правового і політичного ладу суспільства. Основний закон України - Конституція проголошує нашу країну “демократичною соціальною правовою державою”, що передбачає, окрім значних інституціональних змін ще й серйозного теоретичного обґрунтування цієї ідеї, наукових і філософських дискусій про основні засади правової держави, а також пошук якомога точнішої дефініції самого поняття. Саме новизна його, як для суспільної свідомості, так і для суспільних наук, породжує або надто спрощений погляд (правова держава - “закономірний етап” еволюції держави), або однобічну трактування поняття в окремих науках (політологія, соціологія, теорія держави і права). Тому важливо, і в цьому полягає сутність дисертаційного дослідження, не тільки прояснити ідейні витоки самого концепту, але проаналізувати основний зміст поняття саме з позицій філософії права: сформулювати в смисловому відношенні точну дефініцію, виокремити суттєві ознаки та нормативні принципи правової держави, котрі визначають її легітимність. Концепцію “соціалістичної правової держави” розвивали Алєксєєв С.С., Батурін Ю.М., Гаврілов О.А., Гаджієв К.С., Грязін І.В., Лівшиц Р.З, Лукашова Е.А., Манохін В.М., Нерсесянц В.С. та інші, хоча ця теорія в більшості своїх положень суперечила засадам марксистського вчення про державу і право.У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується ступінь розробленості проблеми, формулюється мета і завдання роботи, визначається її теоретична та методологічна основа, новизна й науково-практична та теоретична значимість, а також положення, що виносяться на захист.Приділено увагу і новим науковим монографіям вітчизняних дослідників концепції правової держави: 1) “Правова держава (теоретично-історичне дослідження) В.І.Тимашевої, що містить огляд рецепції ідей творців концепції правової держави в політично-правовій думці дореволюційної вітчизняної традиції (С.А. Тому право виступає в ліберально-індивідуалістичних концепціях як "порядок свободи", а держава визнається справедливою як інституційний гарант правових відносин в суспільстві. Параграф 2.4 “Формування концепції правової держави” містить філософсько-правовий аналіз концепцій правової держави (der Rechtsstaat), чиї підвалини були закладені в філософії І. Канта. Велькер, який концептуалізував правову державу як стадію розвитку держави, що відповідає певній стадії розвитку суспільства (деспотія, - теократія, - правова держава). Автор доходить висновку, що ця теорія в більшості своїх положень суперечила засадам марксистського вчення про державу і право, які були інституалізовані як основи соціалістичного ладу, а також про невідповідність цих основ принципам правової держави.Підставою різноманітності теоретичних способів легітимації соціального ладу в цілому та державно-правового зокрема слід визнати наступне: в Західній Європі з часів падіння Римської імперії постали унікальні умови, що контекстуально зумовили синтез античної традиції (особливо рецепції давньогрецької філософії та римського права) з духовним комплексом християнської релігії. В основі концепту правової держави лежить взаємовплив теорії демократії, індивідуалістських і лібералістичних вчень та фундаментальна можливість їх синтезу в філософсько-правовій сфері, а також взаємодія їх принципових положень в праві та в інституалізації основ правової держави. Саме ці нормативні передумови і є основою правової держави, максимально звужуючи можливості зловживань влади і владою, ставлять її в певні межі - право-лімітують, а в разі відповідності діяльності держави цим основоположенням - легітимують її. Легітимність правової держави забезпечується тільки в громадянському суспільстві, яке в змозі право-лімітувати державні інституції і поставити їх діяльність під контроль громадськості, а також запобігати будь-яким спробам держави узурпувати владу. Наше визначення громадянського суспільства - це суспільство, в якому свобода індивідів має по за статусний характер та інституалізована в праві, приватній власності, ринковій економіці, визнається автономія моральних і релігійних переконань особи (також віротерпимості); не політичні інституції (сімя, освіта, економіка) не зазнають утисків з боку держави, а навпаки, визначають цілі та функції держави, обмежуючи її правом.