Підходи в історії наукової думки в частині визначення поняття "філософія права". Її структура, функції і значення в підготовці юристів. Проблеми осмислення та пізнання правових істин. Сутність філософсько-правової рефлексії. Види праворозуміння.
Аннотация к работе
Реферат на тему: "Філософська рефлексія як один з елементів філософсько-правового пізнання".2 Різноманітні підходи в історії філософсько-правової думки на запитання: "Що це така за наука філософія права, що і як вона вивчає?" 2.4 Парадоксальне співвідношення між поняттями "філософія права" і "право" 3.1 Звязок трьох дисциплін: Філософії права з теорією держави та права і соціологією праваВикористані матеріалиСоціальні і політичні зміни в українському суспільстві впродовж останнього чверть століття творення незалежної, суверенної, правової держави, прийняття Конституції України 24 серпня 1991 року, проведення економічної, політичної, судової, адміністративної реформ підняли на небувалу висоту роль юридичної науки і практики. Зявилося соціальне замовлення на коментарі до законів і кодексів, на теоретичне обґрунтування концепцій конституційної реформи і реформи місцевого самоврядування. Тому гостро постало питання про якість юридичної освіти, про характер і рівень знань, якими сьогодні повинен володіти юрист - практик. Ми, юристи, повинні відповідати сьогодні європейським вимогам: володіти знаннями національного і європейського законодавства, мати навики застосування цих знань в практиці судових, правоохоронних органів, в забезпеченні господарської та політичної діяльності, особисто і своєю діяльністю відповідати високим моральним вимогам.Таке осмислення передбачає погляд на право не лише як на систему норм, забезпечену владним примусом, а й, зокрема, як на певний спосіб людського буття, багатогранну соціальну реальність із власною сутністю, змістом, структурою і логікою розвитку.Вже в епоху Гомера (кінець ІІ тис. до н.е.) греки оперували такими поняттями, як "правда", "справедливість" (діке), "звичай", "звичайне право" (теміс), "номос" (закон) та ін. Піфагор та його послідовники (VI - V ст. до н.е.) започаткували таке уявлення: життя людей має бути приведене відповідно до висновків філософії про справедливість і право, "належну міру" і правила людських взаємовідносин. Багато філософів використали ідеї Геракліта про розум як обєктивну (божу) основу мінливих людських уявлень, справедливість і правду, Логос - як основу номосу. Незважаючи на різнорідність вчення софістів, можна виділити такі їх загальні підходи до права: 1) справедливість Піфагора трансформується в софістів у природне право (право), що різниться від закону (і взагалі офіційно встановлених правил); Прямим послідовником вчення Сократа про справедливість, право і закон був його учень Платон (427-347 рр. до н.е.).Це зумовлюється насамперед соціальним запитом на світоглядно-методологічне забезпечення формування правової державності, здійснення правової реформи, спрямованої на утвердження суспільства на засадах власне права. а) Філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується. Правова держава - це всеохоплююча політична організація суспільства, заснована на верховенстві права, що створює умови для найбільш повного забезпечення прав і свобод людини, громадянина, а також послідовного обмеження державної влади з метою неприпустимості зловживань з її боку. У сучасній інтерпретації громадянське суспільство - це суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими та політичними відносинами між його членами, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею, суспільство громадян високого соціального, економічного, політичного, морального та культурного статусу, що створюють разом з державою розвинуті правові відносини. Без правової рівності між державою і особистістю не можуть існувати ні право, ні правова держава. Під правовим суспільством розуміється таке суспільство, в якому реалізовано принцип панування права, тобто всі субєкти підкоряються праву не за примусом, а за переконанням, правова реальність, що існує у суспільстві, дозволяє їм безперешкодно виражати свою думку, приймати власні рішення, почувати себе самостійними і не залежними від волі держави.За своїм статусом філософія права являє собою комплексну, суміжну дисципліну, що перебуває на межі філософії і юриспруденції. Вихід на проблематику філософії права може бути здійснений із двох протилежних сторін: від філософії до права і від права до філософії. Важливо також підкреслити, що у сфері філософії права відбувається своєрідна перевірка пізнавальної сили тієї чи іншої філософської концепції, її практичної спроможності в одній з найважливіших сфер людського духу. Усе це дає повну підставу довести, що без рефлексії основ права, філософського осмислення правової реальності в цілому, філософська система не може вважатися повноцінною.Перший спосіб припускає загальнофілософську чи загальнометодологічну рефлексію, спрямовану на пошуки граничних основ, умов існування права, коли право співвідноситься з усією "ойкуменою" людського буття - культурою, суспільством, наукою тощо. Така двоїстість філософії права виявляється в тому, що вчений ступінь з філософії права БАК Ук
План
План
Вступ
1. Загальна частина
1.1 Визначення поняття "філософія права"
1.2 Історія філософії права
1.3 Філософія права в Україні сьогодні
2. Філософія права в системі філософії і юриспруденції
2.1 Проблема дисциплінарного статусу філософії права