Ознайомлення з життєвим шляхом та внеском Володимира Залозецького - хірурга, громадського діяча, творця неовізантизму в українському мистецтвознавстві - в розвиток філософії, культурології, мистецького середовища та створення етнографічного музею.
Аннотация к работе
Буковинська земля здавна славиться своєю унікальною історією, чудовими архітектурними памятками, багатими літературними й мистецькими традиціями, розвиненою освітою, наукою і культурою, щедрою природою і талановитими людьми. Світової слави зазнали не тільки як лікарі, а й як видатні науковці та громадські діячі такі буковинські доктори медицини як Йоган Мікулич-Радецький (1850-1905), Нестор Монастирський (1847-1888), Василь Волян (1826-1889), Володимир Філіпович (1864-1935), Тит-Євген Бурачинський (1880-1968) та його син Мирослав Бурачинський (1912-1987), Євген Омельський (1901-1980), Нарцис Лукянович (1907-1985), Ярослав Воєвідко (1909-1981), Опанас Шевчукевич (відомий ще як поет і скульптор), Михайло Цегельський (1918), Костянтин Цуркан, Леон Кобилянський та інші.Народився Володимир Залозецький 1 березня 1842 року в селі Княже біля Снятина. У 1860 році він закінчив з відзнакою Чернівецьку чоловічу гімназію (нинішня загальноосвітня школа № 1) і вступив до Йосифинської військово-медичної академії у Відні. Після закінчення академії влітку 1866 року молодий лікар прибув до 15-го піхотного полку в зону бойових дій проти прусської армії. Після війни В.Залозецький навчається у Віденському операційному інституті, у клініці знаменитого Теодора Більрота, де отримує вищу хірургічну кваліфікацію. Талановитий хірург швидко здобуває авторитет серед колег і 1877 року його обирають заступником голови Медичного товариства.В останню путь на Руське кладовище міста Чернівці Володимира Залозецького, "… одного з визначніших чернівецьких русинів" [українців], як писала тоді крайова газета "Буковина", провели не лише рідні та колеги, але й представники всіх українських товариств, тисячі чернівчан та мешканців міських околиць. У залі засідань Медичного товариства Буковини встановили великий портрет В.Залозецького. У квітні 1993 року розпорядженням глави Чернівецької облдержадміністрації (№ 284) засновано щорічну премію імені Володимира Залозецького з метою заохочення медичних працівників до активної участі у розвитку медичної науки, винахідництва та раціоналізаторства на Буковині, впровадження в медичну практику нових і ефективних методів лікування й профілактики хвороб.У 1926 році завдяки зусиллям К.Мораріу в Чернівцях відкрили музей Ч.Порумбеску (сучасна вулиця Й.Главки). У 1934 р. зусиллями Володимира Залозецького на горі Цецино у передмісті Чернівців було збудовано різьблену гуцульську хату та прикрашену різьбою браму з дашком для хвіртки та воріт. Є дані, що в 1938р. цей музей відвідав відомий Чернівецький лікар та скульптор Опанас Шевчукевич з дружиною Ольгою. В умовах королівської Румунії українці стали національною меншиною, яка найбільше відчувала тиск румунізації в царині освіти та культури, змушені були самостійно дбати про збереження власної ідентичності - культури, традиції, обрядів. Зокрема, у жовтні 1928 р. у "Часі" зявилося оптимістичне повідомлення про те, що музей розвивається "надзвичайно гарно": за короткий час існування у фондах збірки було за інвентаризовано 1746 експонатів, інші чекають своєї черги.
План
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Володимир Залозецький - перший головний хірург БУКОВИНИ
1.1 РОКИ НАВЧАННЯ І ДОСЯГНЕННЯ ВИСОТ В ХІРУРГІЇ
1.2 СВІТЛА ПАМЯТЬ ПРО ВОЛОДИМИРА ЗАЛОЗЕЦЬКОГО
Розділ 2. ФІЛОСОФСЬКА КУЛЬТУРОЛОГІЯ ВОЛОДИМИРА ЗАЛОЗЕЦЬКОГО. ВОЛОДИМИР ЗАЛОЗЕЦЬКИЙ - активний діяч львівського мистецького середовища висновок